Tongue-in-cheek (укр.: "жартівливий"; досл.; "язик за щокою") є ідіомою в англійській мові, що описує гумористичне або саркастичне висловлювання, виражене в серйозній манері.
Iсторія
Спочатку ця фраза виражала презирство, але до 1842 року набула сучасного значення. [1][2][3] Серед перших людей, хто використав цю фразу, був сер Вальтер Скотт у своєму романі 1828 роцу «Прекрасна діва з Перта».
Фізичний акт прикладання язика до щоки колись означав зневагу. [4] Наприклад, у «Пригодах Родеріка Рендома»Тобіаса Смоллетта, що вийшла друком в 1748 році, однойменний герой їде в карету до Бата і по дорозі затримує розбійника. Це провокує сутичку з менш сміливим пасажиром:
He looked back and pronounced with a faltering voice, 'O! 'tis very well—damn my blood! I shall find a time.' I signified my contempt of him by thrusting my tongue in my cheek, which humbled him so much, that he scarce swore another oath aloud during the whole journey.[5]
The fellow who gave this all-hail thrust his tongue in his cheek to some scapegraces like himself.
Невідомо, як Скотт хотів, щоб читачі зрозуміли цю фразу. [1] Більш сучасний іронічний сенс з’явився у вірші 1842 року «Легенди Інголдсбі» англійського священнослужителя Річарда Бархема, у якому француз, плачучи, оглядає годинник:
'Superbe! Magnifique!' / (with his tongue in his cheek)[1]
Іронічне вживання фрази пов'язане з ідеєю придушити веселощі, тобто, прикусити язика так, щоб запобігти сильного сміху. [6]
↑ абвOwens, Gene (4 грудня 2007). 'Tongue in cheek' is cut-and-dried phrase. The Oklahoman. Phrases.org. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. ... Novelist Sir Walter Scott used 'tongue in cheek' as early as 1828 in 'The Fair Maid of Perth,' but it isn't clear what he meant.
↑Chay, H., Contrastive metaphor of Korean and English revealed in 'mouth' and 'tongue' expressions