Time on targetангл. Time on target (англ. stonk, «шквал вогню») — в артилерії, різновид артилерійського вогню підрозділом або підрозділами, коли випущений залп снарядів падає на ціль в одну мить. Розроблений під час Другої світової війни Британськими військовими під час боїв на півночі Африки[1]. Виявився особливо ефективним проти живої сили та неброньованої техніки, оскільки не дає часу противнику сховатись в укриттях після перших розривів. Натомість, всі снаряди залпу падають на задану ціль й розриваються майже одночасно[1]. Раптовість відкриття вогню та висока щільність розривів снарядів сприяють ефективному виконанню вогневої задачі з придушення живої сили в районах її зосередження[2]. ІсторіяЗа твердженням генерала А. Л. Пембертона британські військові стали застосовувати цю тактику з травня 1942 року. Якщо до артилерійського удару було залучено багато підрозділів з відмінним часом польоту снарядів, то у вогневому завданні стали вказувати не час залпу, а бажаний час падіння снарядів на ціль[3]. Саме в Африці американські артилеристи познайомились з цією тактикою й стали застосовувати її для ведення масованого вогню в наступних кампаніях в Італії та Франції[4]. MRSIПодальший розвиток технологій, а саме — поява автоматів заряджання, досилачів снарядів, автоматичні системи наведення тощо, дав можливість виконувати такий удар з однієї артилерійської установки шляхом швидкої зміни куту піднесення ствола та використаного заряду. Має назву англ. Multiple round simultaneous impact (MRSI) — «одночасний удар кількома снарядами».[5] В теорії, якщо одна гармата здатна здійснити вогонь MRSI чотирма снарядами, то її ефективність буде аналогічна залпу з чотирьох різних гармат з одночасним розривом снарядів у цілі (TOT).[5] Див. такожПримітки
|