Thomomys bulbivorus

Thomomys bulbivorus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Гоферові (Geomyidae)
Рід: Thomomys
Вид:
T. bulbivorus
Біноміальна назва
Thomomys bulbivorus
(Richardson, 1829)
Ареал
Синоніми[2]
List
  • Diplostoma bulbivorum
    Richardson, 1829
  • Diplostoma douglasii
    Richardson, 1829
  • Geomys bulbivorus
    Richardson, 1837
  • Ascomys bulbivorus
    Wagner, 1843
  • Pseudostoma bulbivorum
    Audubon & Bachmann, 1854
  • Geomys (Thomomys) bulbivorus
    Giebel, 1855
  • Thomomys bulbivora
    Brandt, 1855
  • Thomomys bulbivorus
    Baird, 1858
  • Thomomys (subgenus Megascapheus) bulbivorus
    Elliot, 1903

Thomomys bulbivorus є гризуном, найбільшим представником роду Thomomys родини Geomyidae. Вперше описаний у 1829 році, він є ендеміком долини Вілламетт на північному заході Орегону в США. Травоїдний гофер живиться рослинним матеріалом, який він збирає у великі зовнішні защічні мішки, укриті хутром. Надлишки їжі накопичуються в розгалуженій системі тунелів. Шерсть від тьмяно-коричневого до свинцево-сірого кольору змінює колір і структуру протягом року. Характерно великі, виступаючі різці ссавця добре пристосовані для використання в будівництві тунелів, особливо на твердих глинистих ґрунтах долини Вілламет. Гофери видають стукотливі звуки зубами; самці й самиці видають муркотіння (або наспівування), коли вони разом, а молодняк видає щебетання. Народжені беззубими, сліпими та безволосими дитинчата швидко ростуть, перш ніж їх відлучають від грудей приблизно у віці шести тижнів.

Морфологічна характеристика

Це найбільші тварини свого роду. Їхній зовнішній вигляд дуже різниться не тільки за віком, статтю та сезоном. Колір хутра на спині може коливатися від дуже темно-коричневого до світло-рудувато-коричневого. Нижня сторона свинцевого кольору, за винятком білої плями неправильної форми на шиї. Шерсть змінюється залежно від пори року: взимку вона довга й пухнаста, а влітку коротка й груба. У них маленькі слабкі очі, маленькі вуха, короткі ноги, потужні плечі, тонкі стегна та майже голий хвіст, довжина якого може становити від 40 до 95 міліметрів. Вони мають пухнасті защічні мішечки і досягають загальної довжини від 228,6 до 330,2 міліметрів і середньої ваги 633 грами[3]. Кігті на передніх лапах довші, ніж на задніх. Їх передні кігті найменші в роду і відносно слабкі. Замість цього вони використовують свої великі різці, схожі на долото, щоб копати землю. І верхні, і нижні різці мають білий кінчик через стирання жовтої поверхні емалі і досить вузькі. Різці виступають вперед, а губи змикаються за ними. На центральному краї кожного різця відсутня борозенка, яка є в інших представників роду[4].

Примітки

  1. ↑ Cassola, 2016.
  2. ↑ Bailey, 1915, с. 40.
  3. ↑ Tiffany Parker: Thomomys bulbivorus Camas pocket gopher, Animal Diversity Web, University of Michigan, Museum of Zoology, 2018
  4. ↑ B. J. Verts & Leslie N. Carraway: Thomomys bulbivorus, The American Society of Mammalogists, Mammalial Species Nr. 273, 1987, P. 1–4

Джерела

  • Bailey, Vernon (1915). Revision of the pocket gophers of the genus Thomomys. North American Fauna. 39: 1—136. doi:10.3996/nafa.39.0001.
  • Cassola, F. (2016). Thomomys bulbivorus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42594A22216513. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T42594A22216513.en. Процитовано 17.11.2021.