Phalaenopsis micholitzii
Phalaenopsis micholitzii — епіфітна трав'яниста рослина родини орхідні. Вид не має усталеної української назви, в україномовних джерелах використовується наукова назва Phalaenopsis micholitzii. Синоніми
Біологічний описМініатюрний моноподіальний епіфіт. Коріння довге, добре розвинене. Стебло укорочене, приховане основами листя. Листя довгасто-овальне, завдовжки до 16 см, завширшки — до 6 см. Квітконіс багаторічний, короткий, довжиною до 5 см, несе 1-3 квітки. Добре розвинені рослини утворюють відразу по кілька квітконосів. Нові квітки розпускаються після в'янення попередніх. Квіти діаметром до 6 см, воскові, слабоароматні. Тривалість життя квітки — до трьох тижнів. Пелюстки білі або кремові, часто з широкою ніжно-зеленкуватою облямівкою, губа біла з оранжевою плямою на жовтому тлі. Форма квітки часто неправильна, пелюстки нерівні, довільно вигнуті. Ареал, екологічні особливостіЕндемік Філіппін. Цей вид знайдено лише на двох островах: Лусон (провінція Камарінес Сур) і Мінданао (провінція Замбоанга). У місцях природного зростання фактично немає сезонних температурних коливань. Цілий рік денна температура 28-33°С, нічна 18-23°С. Відносна вологість повітря — 75-90 %. Сухий сезон — з грудня по травень (середньомісячна кількість опадів 10-50 мм). Історія описуРослину названо на честь її першовідкривача, німецького збирача орхідей Вільгельма Міхоліца (Wilhelm Micholitz[de]) (1854—1932рр). Міхоліц працював на садівничу фірму Зандера. У 1889 р. Зандер ввів Phalaenopsis micholitzii в культуру. За якийсь час рослини надіслано для опису ботанікові Генріхові Ґуставу Райхенбаху, який того ж року помер. За заповітом ученого, гербарій засекретили на 25 років. Тому перший офіційний опис виду з'явився в 1890 р. і належав іншому науковцеві — Рольфу. Після розсекречення архіву та гербарію Райхенбаха описи, які зробив Рольф, скориговано і доповнено. Ім'я Вільгельма Міхоліца мають багато видів рослин, без згадки про цього ботаніка не обходиться жодна серйозна праця про родини орхідних. Його життю та роботі присвячено багато літератури. Його найважливіші подорожі: Філіппіни (1884—1885 рр.), острови Ару (1890 р.), Молуккські острови (1891 р.), Папуа Нова Гвінея і Суматра (1891—1892 рр.), острови Амбон і Натуна (1892—1898 рр.), Бірма і Південна Америка (1900 р). У культуріУ культурі рідкісний, вважається складним, відзначається досить повільним ростом. Температурна група — тепла. Для нормального цвітіння обов'язковий перепад температур «день/ніч» в 5—8°С. Вимоги до світла: 800—1200 FC, 8608—12912 lx[1]. Квітконоси багаторічні, обрізають їх тільки після природного всихання. У культурі квітне в будь-який час року. Загальна інформація про агротехніку — див. у статті Фаленопсис. У гібридизації використовується не часто. Первинні гібриди
Хвороби та шкідникиДжерела
Посилання
Примітки
|