Ninox leucopsis

? Ninox leucopsis
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Совоподібні (Strigiformes) Родина: Совові (Strigidae) Рід: Сова-голконіг (Ninox) Вид: Ninox leucopsis
Біноміальна назва
Ninox leucopsis (Gould, 1838)
Синоніми
Athene leucopsis Ninox boobook leucopsis Ninox novaeseelandiae leucopsis
Посилання
Вікісховище: Ninox leucopsis Віківиди: Ninox leucopsis МСОП: 62023823 NCBI: 74457

Ninox leucopsis[2] (сова-голконіг тасманійська) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Австралії. Раніше вважався підвидом морепорка, однак за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень був визнаний окремим видом у 2022 році[4][5].

Опис

Довжина птаха становить 28-30 см. Верхня частина тіла каштанова, поцяткована білуватими або блідо-охристими плямами. Нижня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована білими круглими плямами. Лицевий диск рудувато-коричневий, над очима білі "брови", горло біле. Очі золотисто-жовті, дзьоб і восковиця сіруваті. Лапи покривні коричнюватим пір'ям до основи сірих або сірувато-коричневих пальців, кігті темно-рогові з чорнуватими кінчиками. Голос — двоскладове угукання, схоже на угукання морепорка.

Поширення і екологія

Тасманійські сови-голконоги мешкають на Тасманії, а також на острові Кінг та на інших островах Бассової протоки. Вони живуть в лісах та в інших лісах масивах, в садах, трапляються поблизу людських поселень. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також дрібними птахами і ссавцями.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Ninox leucopsis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
2. Ninox leucopsis у базі Avibase.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
4. Gwee, Chyi Yin; Christidis, Les; Eaton, James A.; Norman, Janette A.; Trainor, Colin R.; Verbelen, Philippe; Rheindt, Frank E. (2017). Bioacoustic and multi-locus DNA data of Ninox owls support high incidence of extinction and recolonisation on small, low-lying islands across Wallacea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 109: 246—258. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.024. ISSN 1055-7903.
5. Michael Wink; Petra Heidrich; Hedi Sauer-Gürth; Abdel-Aziz Elsayed; Javier Gonzalez (2008). Molecular phylogeny and systematics of owls (Strigiformes). У König, Claus; Weick, Friedhelm (ред.). Owls of the World (вид. 2nd). A&C Black. с. 42—63. ISBN 9781408108840.

Джерела

• Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
• Higgins, P.J. (1999). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 4: Parrots to Dollarbird. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 0-19-553071-3.