3-4, прямі, глянцеві, пурпурово-коричневі з світлішою основою, від 8 до 15 мм завдовжки; нижні центральні колючки з гачком на кінці, довші і вертикальні; інші центральні колючки прямі, зливаються з радіальними — тому погано помітні і відрізняються від радіальних тільки насиченішим кольором і тим, що сильніші.
Радіальні колючки
16-20, білі, іноді зі світло-коричневими кінцями, прямі, гладкі й рівні, жорсткі, завдовжки 5-10 мм, нижні довші.
до 20 мм завдовжки, 30 мм у діаметрі або більше, зустрічається дві форми квітів:
перша форма — це квіти білого кольору з рожевими центральними прожилками і кінцями на зовнішніх пелюстках, які часто вузькі і розведені на досить великі відстані;
друга форма квітів має набагато більш насичене забарвлення — темно-рожеві пелюстки з темно-червоно-коричневими центральними прожилками; приймочки маточки на обох формах — жовтувато-коричнево-зелені.
Девід Гант нещодавно звів цей та інший острівний вид, Mammillaria estebanensis, до підвидуMammillaria dioica. Однак, вони живуть ізольовано на островах Каліфорнійської затоки, лише з нечастими випадками знахідок на материку. Крім того, у них абсолютно індивідуальний зовнішній вигляд, набутий за багато років. Згідно із сучасною класифікацієюАндерсона[2] Мамілярія ангеленсіс виділена в окремий вид.
Утримання та догляд
Як і з багатьма маммілляріями з ряду Ancistracanthae, культивування Мамілярія ангеленсіс — досить складне заняття, і великими рослини виростають рідко.
Рекомендується саджати в дуже пористу піщану суміш.
Потрібно використовувати невеликий посуд — не більше ніж потрібно для тонкої і крихкої кореневої системи рослини.
Не можна, що б корені часто й подовгу перебували у вологому ґрунтовому субстраті — він повинен досить швидко просихати.
У культивуванні стебло набагато менше заввишки і більше в діаметрі, ніж у природі.
