|
Lockheed A-12
 Lockheed A-12 (Локхід А-12) — американський висотний літак-розвідник, розроблений для ЦРУ США секретним відділенням корпорації Lockheed Corporation — Skunk Works. Літак був створений на основі ідей американського авіаконструктора Кларенса «Келлі» Джонсона. Розробка А-12 тривала з 1962 по 1964 рік. Літак перебував в експлуатації з 1963 по 1968 рік, останнього разу піднявся у повітря у травні 1968 року. Конструкція одномісного літака, перший політ якого відбувся у квітні 1962 року, послужила основою для створення високошвидкісного висотного літака-розвідника SR-71 Blackbird. ІсторіяПопередня розробка А-12, відомого під назвою «Архангел», велася компанією Локхід наприкінці 1950-х років, і її метою був подальший розвиток літака-розвідника U-2, відомого під кодовою назвою «Ангел». Протягом подальшої розробки планера літака та змін у його конфігурації змінювалися і його позначення, прийняті в компанії Локхід (Архангел-1, Архангел-2 і т. д.). Незабаром ці назви були скорочені і стали відомі просто як «А-1», «А-2» тощо[1] Таким чином, А-12 був 12-ю розробкою в серії перспективних літаків-розвідників, які мали на меті замінити U-2, що знаходилися на той момент в експлуатації. У 1959 році проекту А-12 було віддано перевагу перед аналогічним проектом компанії Convair — «Kingfish». 26 січня 1960 року ЦРУ замовило 12 літаків А-12. Після перемоги у конкурсі проектів подальше виробництво та розробка А-12 йшли під кодовою назвою «Oxcart». Льотні випробування літака розпочалися 25 квітня 1962 року на полігоні Грум Лейк. Третій, він же перший «офіційний» політ відбувся 30 квітня, а на початку травня 1962 року на літаку було досягнуто надзвукової швидкості в 1,1 М. Першим пілотом, що пілотував А-12, був льотчик-випробувач Лу Шальк. Перші п'ять літаків А-12, побудовані в 1962 році, були оснащені двигунами Pratt & Whitney J75 з тягою 76 кН, що дозволяли А-12 досягати швидкостей пікірування приблизно в 2 М. У жовтні 1962 року на літаки А-12 стали встановлювати спеціально розроблені для них нові двигуни J58, за допомогою яких у 1963 році на А-12 вдалося досягти швидкостей 3,2 М. Крім того, у 1963 році відбулася і перша втрата літака, коли 24 травня А-12, пілотований Кеннетом Коллінсом, зазнав катастрофи над штатом Юта. Тоді для прикриття ЦРУ видало літак під назвою F-105. Усього за програмою розробки А-12 було вироблено 18 літаків, з них 13 були безпосередньо А-12 (5 літаків розбилося, два пілоти загинули), 3 були прототипами перехоплювача YF-12A (один втрачений 24 червня 1971 року), решта 2 були прототипами палубних літаків-розвідників M-21 (один розбився 30 липня 1966 року) під час запуску БПЛА). КонструкціяЗначна частина деталей планера була виготовлена із титанового сплаву В-120 (безпосередньо титан закуповувався в СРСР [2] ). ЕксплуатаціяНезважаючи на те, що літак розроблявся для проведення розвідки над територією Радянського Союзу і Куби, А-12 ніколи не використовувалися для цих завдань. Після того, як 1 травня 1960 літак-розвідник U-2 був збитий в районі Свердловська, СРСР вважався занадто небезпечним для виконання подібних завдань (крім того, для завдань розвідки на той час вже з успіхом використовувалися супутники)[3]:19. Після тривалих суперечок ЦРУ вирішило розмістити А-12 в Азії. Перший А-12 прибув на авіабазу на Окінаві в Японії 22 травня 1967 року, після чого до 30 травня туди прибуло ще два подібні літаки. Протягом 1967 року з авіабази на Окінаві літаки А-12 здійснили близько 22 вильотів для проведення розвідки над територією Північного В'єтнаму. Крім того, А-12 брали участь у пошуках захопленого американського корабля «Пуебло». Програма з виробництва та розробки А-12 була офіційно закрита 28 грудня 1968 з метою економії бюджету і у зв'язку з розробкою нового літака SR-71 Blackbird, основою якого і послужив А-12.
Льотно-технічні характеристикиТехнічні характеристики
Літні характеристики
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
