|
Letlive
Letlive, стилізовано letlive.[1] — американський рок-гурт з Лос-Анджелеса, Каліфорнія. До остаточного складу гурту входили ведучий вокаліст Джейсон Аалон Батлер (син Алона Батлера, вокаліста та гітариста соул-гурту Aalon), гітарист Джефф Сахюн, басист Райан Джей Джонсон та барабанщик Лоніел Робінсон. Батлер був єдиним постійним учасником гурту[2]. Гурт випустив чотири повноформатних альбоми та один мініальбом, останній альбом If I'm the Devil вийшов 10 червня 2016 року. Востаннє гурт підписав контракт з Epitaph Records. Letlive випустили перший мініальбом Exhaustion, Salt Water, and Everything in Between у 2003 році та перший альбом Speak Like You Talk у 2005 році. Другий альбом, Fake History, вийшов у 2010 році. Після перевидання на Epitaph у 2011 році альбом отримав похвалу критиків і також був доданий до 101 Modern Classics видання Rock Sound[3]. Третій альбом під назвою The Blackest Beautiful вийшов 9 липня 2013 року, а 17 червня транслювався на YouTube-каналі Epitaph Records[4]. 28 квітня 2017 року гурт оголосив у соціальних мережах про розпад. Історія2002–2009: ранні рокиГурт Letlive створили у Лос-Анджелесі в 2002 році вокаліст Джейсон Аалон Батлер, барабанщик Алекс Хейторн, гітарист Бен Шарп і басист Крістіан Йогансен[2]. У 2003 році вийшов дебютний мініальбом гурту Exhaustion, Salt Water, and Everything in Between на лейблі One Records. Після зміни складу (залишилися лише Батлер і Шарп) вийшов їх перший альбом Speak Like You Talk у 2005 році, також на One Records. Басист Раян Джей Джонсон приєднався до гурту перед релізом, але не брав участі в альбомі[5]. У 2007 році Бен Шарп залишив гурт, після чого гурт пройшов через подальші зміни у складі та забракований альбом. 2009–2013: Fake HistoryПісля затведження першого стабільного складу з гітаристами Жаном Насіменто та Раяном Джонсоном, а також барабанщиком Ентоні Рівера, який супроводжував Батлера та Джонсона, letlive. багато гастролювали по США та Канаді та набрали обертів. Гурт підписав контракт з Tragic Hero Records у 2009 році та випустив другий альбом під назвою Fake History наступного року. Гурт продовжив турне і після підписання контракту з Epitaph Records у лютому 2011 року здійснив короткий європейський тур[6]. Вони підписали контракт з Epitaph після того, як фронтмен Bring Me the Horizon Олівер Сайкс зв’язався з власником лейблу Бреттом Гуревичем після їхнього виступу на одному з концертів у 2008 році[1]. Epitaph перевидав Fake History у квітні 2011 року з трьома додатковими треками, у тому числі двома бі-сайдами та однією новою піснею, спродюсованою Бреттом Гуревичем[7]. Перевидання отримало кілька схвальних рецензій від AllMusic[8], Alternative Press[9], BBC[10] та Rock Sound[11]. Починаючи з червня 2011 року, гурт провів більш інтенсивний тур[7], включаючи виступи на Download Festival і Leeds Festival, підтримуючи Enter Shikari і Your Demise під час їхнього європейського туру, а також у Сполучених Штатах, виступаючи на підтримку Underoath і August Burns Red[12]. У лютому 2012 року letlive. знову гастролювали разом з Enter Shikari та Your Demise вперше по Австралії в рамках фестивалю Soundwave у 2012 році[13]. Батлер також брав участь у треку «Tangled у Great Escape» з альбому Pierce the Veil Collide with the Sky. У жовтні 2012 року гурт оголосив про вихід барабанщика Ентоні Рівери. 2013–2017: The Blackest Beautiful та If I'm the Devil...4 червня вийшов сингл «Banshee (Ghost Fame)». 17 червня повний альбом транслювався на веб-сайті Rock Sound, за три тижні до запланованого релізу[4]. The Blackest Beautiful вийшов 9 липня 2013 року і був позитивно сприйнятий критиками. Процес написання спричинив багато творчих суперечок між учасниками гурту, про що Батлер сказав: «Ми встановили високу планку, і все повинно було бути схвалено всіма іншими. Врешті-решт нам довелося стати дуже відвертими один з одним і просто сказати: „Слухай, мені це просто не подобається“ або „мені це не підходить“»[14]. В інтерв’ю для Fuse, опублікованому 16 липня, було підтверджено, що Лоніел Робінсон, їх гастрольний барабанщик, а також барабанщик гурту Of Mice & Men, стане постійним учасником. Альбом дебютував у Сполучених Штатах під номером 74 у Billboard 200 і під номером 6 у Hard Rock Albums[15], розійшовшись тиражем майже п’яти тисяч копій[16][17]. У Великобританії альбом дебютував під номером 62[18]. 26 вересня 2013 року вийшов кліп на пісню «Younger». 23 січня letlive. повідомили, що випустять «переспіви» пісень із The Blackest Beautiful, залучаючи різних виконавців у перероблених версіях пісень. Першим випущеним «переспівом» була нова версія «27 Club», у якій брав участь Кіт Баклі з Every Time I Die. 23 квітня вийшов другий «переспів» у формі нової версії «The Dope Beat» за участю Дена «Супі» Кемпбелла з The Wonder Years. 10 лютого 2015 року з невідомих причин гурт залишив Жан Насіменто. У світлі його виходу Кенджі Чан, колишній концертний гітарист Бруно Марса та колишній учасник попереднього гурту Раяна та Джеффа, Best Interest, виступив у якості гастрольного гітариста гурту. 25 вересня 2015 року гурт опублікувала твіт, підтверджуючи, що вони завершили четвертий альбом, який вийде 2016 року. Того ж дня вони також підтвердили, що подальші доповнення до їх проєкту/альбому Renditions будуть призупинені, щоб зосередитися на новій музиці[19]. 3 листопада 2015 року в онлайн-статті журналу Revolver, letlive. оголосили, що їхній четвертий студійний альбом буде називатися If I'm the Devil.... 2017: розпад28 квітня 2017 року гурт оголосив, що після 15 років спільної роботи «не буде ніякої подальшої діяльності в осяжному майбутньому»[20][21]. У червні та липні 2017 року Батлер, колишній гітарист The Chariot Стівен «Стівіс» Харрісон і барабанщик Night Verses Арік Імпрота почали тизерити новий проєкт під назвою The Fever 333 (пізніше скорочено до Fever 333)[22]. Гурт провев перший спільний концерт із кузова вантажівки U-Haul на парковці ресторану Randy's Donuts в Інглвуді, Каліфорнія[23]. 2020: 10-річчя Fake History13 квітня 2020 року гурт знову почав використовувати свій обліковий запис в Instagram і подражнив шанувальників 10-річним ювілейним релізом Fake History з невиданими піснями і демозаписами[1]. Музичний стильМузичний стиль letlive. описується як постгардкор[2][8][10][10][24], а також як експериментальний рок[25], артпанк[26] і металкор[27]. Ремфрі Дедман, який писав для The Independent, описав звучання letlive. як «використання суворої, шаленої сили Black Flag і поєднання його з мелодійною, заразливою душею Майкла Джексона»[14]. Типові аспекти музики гурту включають емоційний вокал Батлера, дует гітар і інтроспективну лірику, яка охоплює такі теми, як невірність, культура, жадібність і корупція. Склад гурту
.JPG) Шкала  Дискографія
ТуриЯк супроводжувальний гурт
Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
