Hi-Fi (англ. High Fidelity — висока точність) — термін, що означає, що відтворюваний звук дуже близький до оригіналу.
Напис Hi-Fi на звуковідтворюючій апаратурі може як нічого не означати, так і означати, що апаратура відповідає одному з наступних стандартів: DIN 45000, DIN 45500, IEC 60581, ГОСТ 24388-88[1].
У 1973 році німецький Deutsches Institut für Normung (DIN) випустив стандарт DIN 45000, що визначає вимоги до звуковідтворюючої апаратури: мінімальні значення нерівномірності амплітудно-частотної характеристики (нАЧХ, вимірюється в дБ), коефіцієнт нелінійних спотворень (КНС, вимірюється в %), рівня шуму (ШУМ, вимірюється в дБ) і способів їх вимірів. Потім цей стандарт став міжнародним IEC 60581 (МЕК) і з мінімальними змінами був повторений в ГОСТ 24388-88. Визначаючи стандарт Hi-Fi згідно з DIN 45000, можна назвати наступні групи параметрів і їхні граничні значення для таких пристроїв, як тюнери, підсилювачі і акустичні системи.
Параметри
Для тюнерів параметри пристроїв встановлені такими:
Смуга частот, що пропускаються, Гц — 40-12500
Коефіцієнт нелінійних спотворень — не більше 2% при 1 кГц, 40 кГц девіація
Коефіцієнт інтермодуляційних спотворень — N/A
Відмінність параметрів каналів — не більше 3 дБ в смузі 250-6300 Гц
Перехідні завади — не більше 26 дБ при 250-6300 Гц, не більше 15 дБ при 6300-12500 Гц
Для підсилювачів параметри пристроїв встановлені такими:
Смуга частот, що пропускаються, Гц — 40-16000 (при нАЧХ 1,5 дБ) по лінійному входу, 40-16000 (при нАЧХ 2 дБ) за наявності коректора
Коефіцієнт нелінійних спотворень — не більше 1% в смузі 40-12500 Гц
Коефіцієнт інтермодуляційних спотворень — не більше 3% в смузі 250-8000 Гц (при зниженні потужності на краях смуги на 50% (чи − 6 дБ))
Відмінність параметрів каналів — не більше 3 дБ в смузі 250-6300 Гц