Haemophilus

Haemophilus
Haemophilus influenzae on a Chocolate agar plate.
Біологічна класифікація
Царство: Bacteria
Тип: Proteobacteria
Клас: Gammaproteobacteria
Ряд: Pasteurellales
Родина: Pasteurellaceae
Рід: Haemophilus
Winslow et al. 1917
Species

H. aegyptius
H. ducreyi
H. felis
H. haemoglobinophilus[1]
H. haemolyticus
H. influenzae
H. parainfluenzae
H. paracuniculus
H. parahaemolyticus
H. paraphrohaemolyticus[1]
H. pittmaniae
H. piscium[1]
H. segnis
H. sputorum[1]

Посилання
Вікісховище: Haemophilus
EOL: 97482
ITIS: 957284
NCBI: 724
Haemophilus
Haemophilus influenzae on a Chocolate agar plate.
Scientific classification
Kingdom:
Bacteria
Phylum:
Proteobacteria
Class:
Gammaproteobacteria
Order:
Pasteurellales
Family:
Pasteurellaceae
Genus:
Haemophilus


Winslow et al. 1917
Species

H. aegyptius H. ducreyi H. felis H. haemoglobinophilus[1] H. haemolyticus H. influenzae H. parainfluenzae H. paracuniculus H. parahaemolyticus H. paraphrohaemolyticus[1] H. pittmaniae H. piscium[1] H. segnis H. sputorum[1]

Haemophilus — рід грамнегативних плеоморфних коккобактерій родини пастереллових.[2][3] Хоча бактерії Haemophilus зазвичай є маленькими коккобацилами, вони класифікуються як плеоморфні бактерії через широкий діапазон форм, які вони іноді приймають. Ці організми населяють слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рота, вагіни та кишкового тракту.[4] Рід включає коменсальні організми разом з деякими значними патогенними видами, такими як H. influenzae — причина сепсису та бактеріального менінгіту у маленьких дітей — та H. ducreyi, збудник шанкроїду. Усі члени або аеробні, або факультативно анаеробні. Було виявлено, що цей рід є частиною мікробіома слини.[5]

Обмін речовин

Представники роду Haemophilus не ростуть на кров'яному агарі, оскільки всі види потребують принаймні одного з цих факторів крові для росту: гемін (Х-фактор) та/або нікотинамід-аденін-дінуклеотид (V-фактор). Вони не здатні синтезувати важливі частини системи цитохрому, необхідні для дихання, і отримують ці речовини з фракції гему, відомої як фактор Х, гемоглобіну крові. Поживне середовище також повинно забезпечувати кофактор нікотинаміду аденін динуклеотиду (з НАД+ або НАДФ+), який відомий як фактор V. Клінічні лабораторії використовують тести на відповідність факторам X і V для ідентифікації ізолятів як видів Haemophilus.[4]

Шоколадний агар[en] — відмінне середовище для росту Haemophilus, оскільки дозволяє збільшити доступність цих факторів.[6] Крім того, гемофілус іноді культивують за допомогою методики «стафілококова серія»: як стафілококи, так і гемофіли культивують разом на одній пластинці з кров'яним агаром. У цьому випадку колонії гемофілів часто будуть рости невеликими колоніями-супутниками навколо великих колоній стафілококів, оскільки метаболізм стафілокока виробляє необхідні побічні продукти факторів крові, необхідні для росту гемофілів.

Штам[7] Потрібен Х-фактор Потрібен V-фактор Гемоліз на HB/Кров кролика
H. aegyptius + + -
H. ducreyi + - -
H. influenzae + + -
H. haemolyticus + + +
H. parainfluenzae - + -
H. parahaemolyticus - + +

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и LPSN lpsn.dsmz.de. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  2. ↑ Holt JG, ред. (1994). Bergey's Manual of Determinative Bacteriology (вид. 9th). Williams & Wilkins. ISBN 0-683-00603-7.
  3. ↑ Kuhnert P, ред. (2008). Pasteurellaceae: Biology, Genomics and Molecular Aspects. Caister Academic Press. ISBN 978-1-904455-34-9. [1]. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 23 серпня 2021.
  4. ↑ а б Tortora, Gerard J; Funke, Berdell R; Case, Christine L (2016). Microbiology: An Introduction (вид. 12th). Boston: Pearson. с. 301. ISBN 978-0321929150. OCLC 892055958.
  5. ↑ Wang, Kun; Lu, Wenxin; Tu, Qichao; Ge, Yichen; He, Jinzhi; Zhou, Yu; Gou, Yaping; Nostrand, Joy D Van; Qin, Yujia (10 березня 2016). Preliminary analysis of salivary microbiome and their potential roles in oral lichen planus. Scientific Reports. 6 (1): 22943. doi:10.1038/srep22943. PMC 4785528. PMID 26961389.
  6. ↑ Ryan KJ, ред. (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.
  7. ↑ McPherson RA, ред. (2011). Henry's Clinical Diagnosis and Management by Laboratory Methods (вид. 22nd). Elsevier. ISBN 978-1437709742.

Посилання