|
HD40312
Дані дослідження
Епоха J2000,0
|
| Сузір'я
|
|
| Пряме піднесення
|
5г 59х 43,27с
|
| Схилення
|
+37° 12′ 45,3″
|
| Видима величина (V)
|
2,65[1]
|
| Характеристики
|
| Спектральний клас
|
A0/?
|
|
|
|
| показник кольору U−B
|
-0,17
|
| яскравість B
|
2,574±0,005[2]
|
| показник кольору B−V
|
-0,083±0,004[2]
|
| яскравість V
|
2,641±0,009[2]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Тип змінності
|
|
| Дані фотометрії Стрьомґрена
|
| колір b−y
|
-0,04
|
| індекс m1
|
0,15
|
| індекс c1
|
0,97
|
| індекс Hβ
|
2,77[1]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Дані фотометрії Гіппаркос
|
| Максимальна яскравість
|
2,590[2]
|
| Мінімальна яскравість
|
2,620[2]
|
Період фотометричної
змінності зорі
|
3,62[2] доби
|
| Астрометрія
|
|
|
|
| Власний рух (μ)
|
за пр. піднес.: 42,09± 1,04[2] мас/рік
за схиленням: -73,61± 0,55[2] мас/рік
|
| Паралакс (π)
|
18,83 ± 0,81[2] мас
|
| Відстань
|
173,21 світлових років
53,11 парсек
|
|
|
|
| Подробиці
|
| Маса
|
M☉
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Інші позначення
|
|
|
| Посилання
| | SIMBAD | дані для HD40312 |
HD40312 — подвійна зоря.
Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 2,7.[1]
Вона розташована на відстані близько 173,2 світлових років від Сонця.[2]
Подвійна зоря
Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас A0.
В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.
Фізичні характеристики
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 3,62 доби в межах від Hmin= 2,62 до Hmax= 2,59.[2]
Пекулярний хімічний вміст
Магнітне поле
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері.
Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу
крил ліній Бальмера
становить 223,2± 57,3 Гаус.[3]
Див. також
Джерела
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
