HD21699

HD21699
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 3г 32х  8,60с
Схилення +48°  1′ 24,5″
Видима величина (V) 5,47[1]
Характеристики
Спектральний клас B8
показник кольору U−B -0,58
яскравість B 5,337±0,003[2]
показник кольору B−V -0,101±0,004[2]
яскравість V 5,453±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,04
індекс m1 0,11
індекс c1 0,37
індекс Hβ 2,70[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,420[2]
Мінімальна яскравість 5,460[2]
Період фотометричної
змінності зорі 		2,49[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 22,84± 0,62[2] мас/рік

за схиленням: -23,78± 0,62[2] мас/рік

Паралакс (π) 5,57 ± 0,71[2] мас
Відстань 585,56 світлових років
179,53 парсек
Подробиці
Маса M☉
Інші позначення
HD 21699,

HIP 16470, HR 1063,

BD+47 847
Посилання
SIMBADдані для HD21699

HD21699 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B8, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,5.[1] Вона розташована на відстані близько 585,6 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,49 доби в межах від Hmin= 5,46 до Hmax= 5,42.[2]


Пекулярний хімічний вміст

HD21699 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.

Також виявлена значна стратифікація гелію в атмосфері зірки. Вміст гелію у глибоких шарах атмосфери HD21699 у 300 разів перевищує його вміст у поверхневих шарах.[3]

Магнітне поле

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу становить 827,6± 397,9 Гаус.[4]

Див. також

Джерела

  1. ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. ↑ ftp://ftp.mao.kiev.ua/pub/users/yp/Reports/tema232.doc[недоступне посилання з червня 2019] Звіт про науково-дослідну роботу „Дослідження ультрахолодних об’єктів та пекулярних зір Галактики”. 2009. Національна академія наук України Головна астрономічна обсерваторія (ГАО). Керівник НДР Пров. наук. співробітник, д.ф.-м.н. Я.В. Павленко
  4. ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
  • Stateva I.K. Surface Mapping in the CP4 Star HD21699 // Astrophys. Space Sci. – 1995. – 226. -* Percy J.R. The period of the helium-weak variable star HR1063 // Publ. Astron. Soc. Pacific. – 1985. -97. – P. 856-857. P. 329-336.


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.