HD213918
Дані дослідження Епоха J2000,0
|
Сузір'я
|
|
Пряме піднесення
|
22г 34х 7,28с
|
Схилення
|
+39° 20′ 7,9″
|
Видима величина (V)
|
8,71[1]
|
Характеристики
|
Спектральний клас
|
B7/?
|
|
|
показник кольору U−B
|
-0,50
|
яскравість B
|
8,624±0,011[2]
|
показник кольору B−V
|
-0,046±0,007[2]
|
яскравість V
|
8,675±0,014[2]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тип змінності
|
|
Дані фотометрії Стрьомґрена
|
колір b−y
|
-0,02
|
індекс m1
|
0,14
|
індекс c1
|
0,37
|
індекс Hβ
|
2,74[1]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дані фотометрії Гіппаркос
|
Максимальна яскравість
|
8,620[2]
|
Мінімальна яскравість
|
8,750[2]
|
Період фотометричної змінності зорі
|
1,43[2] доби
|
Астрометрія
|
|
|
Власний рух (μ)
|
за пр. піднес.: 0,07± 1,22[2] мас/рік
за схиленням: -7,80± 1,08[2] мас/рік
|
Паралакс (π)
|
0,88 ± 1,21[2] мас
|
Відстань
|
3706,32 світлових років 1136,36 парсек
|
|
|
Подробиці
|
Маса
|
M☉
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Інші позначення
|
|
Посилання
|
SIMBAD | дані для HD213918 |
HD213918 — подвійна зоря.
Ця подвійна система має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 8,7.[1]
Вона розташована на відстані близько 3706,3 світлових років від Сонця.[2]
Подвійна зоря
Головна зоря цієї системи належить до хімічно пекулярних зір й має спектральний клас B7.
В той же час спектральний клас іншої компоненти залишається ще не визначеним.
Фізичні характеристики
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,43 доби в межах від Hmin= 8,75 до Hmax= 8,62.[2]
Пекулярний хімічний склад
Зоряна атмосфера HD213918 має підвищений вміст
Sr
.[1]
Магнітне поле
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері.
Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу
наявних ліній металів
становить 1751,1± 381,3 Гаус.[3]
Див. також
Джерела
- ↑ а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631