HD140160
Дані дослідження Епоха J2000,0
|
Сузір'я
|
|
Пряме піднесення
|
15г 41х 47,42с
|
Схилення
|
+12° 50′ 51,1″
|
Видима величина (V)
|
5,34[1]
|
Характеристики
|
Спектральний клас
|
A1
|
|
|
показник кольору U−B
|
0,05
|
яскравість B
|
5,372±0,004[2]
|
показник кольору B−V
|
0,033±0,008[2]
|
яскравість V
|
5,327±0,003[2]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тип змінності
|
|
Дані фотометрії Стрьомґрена
|
колір b−y
|
0,01
|
індекс m1
|
0,21
|
індекс c1
|
1,05
|
індекс Hβ
|
2,90[1]
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дані фотометрії Гіппаркос
|
Максимальна яскравість
|
5,330[2]
|
Мінімальна яскравість
|
5,370[2]
|
Період фотометричної змінності зорі
|
1,60[2] доби
|
Астрометрія
|
|
|
Власний рух (μ)
|
за пр. піднес.: 39,68± 0,83[2] мас/рік
за схиленням: -4,55± 0,83[2] мас/рік
|
Паралакс (π)
|
14,28 ± 0,84[2] мас
|
Відстань
|
228,40 світлових років 70,03 парсек
|
|
|
Подробиці
|
Маса
|
M☉
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обертання
|
Vsin(i)=75[3]км/сек
|
|
|
Інші позначення
|
|
Посилання
| SIMBAD | дані для HD140160 |
HD140160 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,3.[1]
Вона розташована на відстані близько 228,4 світлових років від Сонця.[2]
Фізичні характеристики
Зоря HD140160 обертається
досить швидко
навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 75км/сек.[3]
Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 1,60 доби в межах від Hmin= 5,37 до Hmax= 5,33.[2]
Магнітне поле
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері.
Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу
наявних ліній металів
становить 859,1± 712,3 Гаус.[4]
Див. також
Джерела
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
- ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|