Green Lung розпочали свою музичну подорож, виступаючи для невеликих аудиторій у місцевих пабах і здобуваючи популярність, зокрема, завдяки активній присутності в Instagram[2]. Згодом гурт уклав свій перший контракт із німецьким незалежним лейблом Kosmic Artifactz. У 2018 році вони випустили дебютний мініальбом "Free the Witch", а вже в березні 2019-го - повноформатний альбом "Woodland Rites". Цей реліз привернув увагу музичних критиків, отримавши високі оцінки в спеціалізованих виданнях: Річ Вебб із Disorted Sound назвав його "абсолютно дивовижним"[3], а Дейв Ноулз із Metal Temple охрестив його "моментальною класикою".[3]
У 2020 році гурт підписав контракт із фінським лейблом Svart Records, який спеціалізується на дум-металі.[4] Вокаліст Том Темплар в одному з інтерв'ю зазначив, що вони обрали Svart замість неназваного великого лейбла, назвавши їх "останнім бастіоном добра в музичній індустрії".[5] У 2021 році гурт виступив на фестивалі BloodStock, а в жовтні того ж року випустив альбом Black Harvest.[6] Цей реліз також отримав схвальні відгуки, зокрема від таких великих видань, як Kerrang!.[7]
У липні 2022 року гурт підписав контракт із Nuclear Blast Records,[8] а в листопаді виступив на фестивалі Damnation, знову отримавши схвальні відгуки від Kerrang![9]
Наприкінці 2022 року гурт підтримав Clutch у міжнародному турі.[10][11]
Впливи та музичний стиль
Музичний стиль Green Lung описують як такий, що значно черпає натхнення з британського класичного року та раннього хеві-металу. Рецензенти відзначають вплив творчості Queen, Deep Purple і особливо матеріалу Black Sabbath 1970-х років.[12][13][14]
Тексти пісень і візуальна естетика гурту натхненні фольк-хорор фільмами 1960-70-х років[15], а також британським фольклором, зокрема образом Зеленого Чоловіка[16] і легендами про відьом із Пендела.[17]
Гурт співпрацює з англійським графічним дизайнером і ілюстратором Річардом Веллсом, який створює обкладинки альбомів, вставки для вінілових платівок, мерч та сценічні декорації. Його роботи для Green Lung виконані у власному стилі ліногравюри та відображають ті ж теми фольклору й жахів, що й тексти пісень гурту.[18]
