Forever and Ever (альбом Чемпіона Джека Дюпрі)
Forever and Ever — студійний альбом американського блюзового музиканта Чемпіона Джека Дюпрі, випущений 1991 року лейблом Bullseye Blues. Став другим на лейблі і останнім прижиттєвим альбомом музиканта. 1992 року він здобув нагороду Annual Blues Awards. Про альбомАльбом записаний в основному на студії Ultrasonic Studios в Новому Орлеані і спродюсований Роном Леві[1], додатковий запис відбувся на Syncro Sound Studios в Бостоні[1]. В сесії разом з Дюпрі взяли участь: саксофоністи Сакс Гордон, «Кукі» Кук і «Тіно» Баркер, гітаристи Кенн Лендінг і Джон Муні (грає на слайд-гітарі), басист Волтер Пейтон-молодший, ударник Керрі Браун і Бо Долліс (співає і грає на тамбурині на «Yellow Pocohontas»)[1]. Аранжування виконані Дюпрі, Леві та секцією духових[1]. Матеріал платівки складається з 9 композицій, 8 з яких написані самим Дюпрі окрім кавер-версії «Third Degree» Едді Бойда[1]. Вийшов 1991 року на Bullseye Blues, ставши другим альбомом для піаніста на цьому лейблі і останнім прижиттєвим його релізом (Дюпрі помер в січні 1992 року)[2]. Визнання1992 року на 13-й церемонії нагородження Annual Blues Awards альбом здобув перемогу в категорії «Найкращий альбом традиційного блюзу»[3]. Реакція критиків
Оглядач AllMusic Білл Даль в своїй рецензії поставив Forever and Ever оцінку 2,5 з 5 відзначивши, що «цей запис Дюпрі для Bullseye Blues дещо поступається попередньому альбому — матеріал не настільки сильний, ніж раніше.»[4]. The Press of Atlantic City назвав Дюпрі «скарбом Нового Орлеана, музика якого безпосередньо пов'язана з звучанням Професора Лонгхейром та Доктором Джоном».[9] The Washington Post написав, що альбом «натякає на деякі його інші зв'язки із «Містом-півмісяцем»… Проте ремінісценції, як і сама музика, ллються вільно, без найменшого натяку на спонукання чи підготовку[10]. Boston Herald відзначив: «Змішуючи стилі баррелхаус, новоорлеанський і однотонний блюз із великою кількістю простору та дзвінким голосом, який звучав витримано, цей уродженець Нового Орлеана… став доказом того, що справжній блюз не потребує відродження.»[5] Журнал OffBeat визнав Forever and Ever «шедевром сучасного блюзу», написавши, що «Джек розслаблений і грає з новоорлеанським грувом, який повертає музику до того провулку, де навіть щури бояться ступити.»[11]. Роберт Крістгау жартівливо назвав Дюпрі «брудним стариганом у вишуканому вбранні, який розважає компанію… І, безперечно, його вік має певну чарівність»[6]. Список композицій
Учасники запису
Примітки
Посилання
|