|
Cephalophus natalensis
Cephalophorus natalensis, syn. Cephalophus natalensis (дуїкер натальський[1]) — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae). Це невелика антилопа, що живе на півдні Африки. Червоний дуїкер дуже схожий на сірого дуїкера, але менший за розмірами і характерного червонуватого кольору. Крім того, червоний дуїкер віддає перевагу більш густішим заростям, ніж сірий.[2] Це денна тварина, спостерігати її можна відносно легко.[3] В 1999 році популяція нараховувала около 42 000 індивідів.[4] Опис Червоні дуїкери мають довжину тіла до 1 м, висоту в плечах около 43 см і середню вагу тіла 14 кг.[2][5] І самці, і самки мають короткі прямі роги довжиною близько 6 см, у самок вони трохи менші.[2][5][6] Найбільша зафіксована довжина рогів — 11 см.[2] Червоний дуїкер насиченого червонувато-коричневого кольору, нижня частина тіла, як правило, блідіша.[2] Шерсть на підборідді, горлі та внутрішній частині вух зазвичай білого кольору.[2] Пасмо червонувато-коричневих і чорних волосків росте поміж рогів, а хвіст має білий кінчик.[2] Помітною особливістю цього виду є його згорблена спина: передні ноги коротші за задні.[5][7] Може стрибати на висоту 1,3 метри.[8] Поведінка та соціальна організаціяЧервоні дуїкери, як правило, живуть поодиноко, парами або невеликими сімейними групами, і рідко можна побачити групу, яка складається з більше ніж трьох особин.[6][7] Крик червоних дуїкерів досить гучний, схожий на пирхання і свист.[7] Коли тварина налякана, звучить гортанний крик.[7] Антилопи цього виду територіальні, вони часто позначають свою територію, використовуючи виділення своїх передочних залоз, що виділяється з верхньощелепних залоз біля їхніх очей.[5] Для того щоб помітити межі території вони потирають обличчям траву і кору дерев, щоб помітити межі території.[5] Іноді червоні дуїкери маркують виділенням залоз свого партнера чи теля.[5] ДієтаЧервоні дуїкери харчуються листям, квітами, фруктами, що впали з дерев а також низькорослими чагарниками. ref name=eco />[9] Зазвичай це відбувається вдень, хоча в районах з помітною присутністю людей дуїкери можуть перейти на нічний спосіб життя.[9] Розмноження та тривалість життяВагітність триває близько 8 місяців.[5] Коли маля народжується, він рудувато-чорного кольору, з рудувато-коричневою мордочкою, важить около кілограма і залишається з матір’ю від шести до восьми місяців.[7] Спарюються впродовж всього року.Зазвичай теля народжується в будь-який час року. [7] Молоді важать близько одного кілограма при народженні, і вони залишатимуться з матір’ю приблизно від шести до восьми місяців. [6][6] Самці не беруть участь у вирощуванні молодняку, тим не менше обидві статі реагуватимуть при виникненні небезпеки. [6] Зазвичай червоні дуїкери живуть близько 9 років, хоча деякі індивіди доживали в неволі і до 15.[2][3] Середовище проживання і поширенняЧервоні дуїкери мешкають у густих чагарниках і лісах, як в гірських, так і в прибережних районах, де поверхневі води легко доступні.[2] Цей вид можна зустріти на південному сході Танзанії, Малаві, крайньому північному сході Замбії, в Мозамбіку, Есватіні, на південному сході Зімбабве та на північному сході ПАР.[3] Живуть в національних парках Крюгер, Хлухлуве-Імфолозі і в парку слонів Тембе.[7] Загрози і збереженняНайбільшою загрозою для червоного дуїкера є знищення природних середовищ існування.[7] Тим не менше, він залишається залишається доволі чисельним видом, і має статус виду, щодо якого занепокоєння є найменшим.[4] Посилання
|
