Літак розроблявся компанією Breda[en] в рамках замовлення двомоторного штурмовика. На момент створення Ba.88 встановив декілька світових рекордів швидкості, але не зміг проявити себе в виконанні бойових завдань, тому використовувався не довго.
В січні 1936 року командування Італійських королівських ВПС видало специфікації для нового перспективного багатоцільового літака. Двомоторний штурмовик/важкий винищувач мав досягати швидкості в 470 км/год, дальність польоту 2000 км і нести важке озброєння — 2 20 мм гармати і 2 кулемети. В конкурсі взяли участь 8 фірм, і після попереднього розгляду проєкт Ba.88 інженерів Антоніо Парано і Джузеппе Панзері з фірми Breda[en] був визнаний кращим і міністерство видало замовлення на виготовлення прототипу.
Ba.88 являв собою суцільнометалевий високоплан з шасі що прибиралось. Фюзеляж мав конструкцію напівмонокока, але з внутрішньою посиленою фермою, що значно збільшило масу літака. При конструюванні Ba.88 було використано досвід конструювання одномоторного розвідника Breda Ba.75, з останнього Ba.88 позичив хвостове оперення і крила. Перший прототип оснащувався двигунами Isotta Fraschini K14 (ліцензованою версією французького Gnome-Rhône 14K), потужністю 880 к.с. і піднявся в повітря в жовтні 1936 року. В квітні 1937 року літак встановив декілька світових рекордів швидкості, що стало гарною рекламою і пришвидшило прийняття літака на озброєння.
До осені прототип модифікували замінивши двигуни на потужніші Piaggio P.XI RC 40 (1000 к.с.), а також замінивши однокілеве оперення на двокілеве. Саме такий варіант було вирішено запустити в серійне виробництво і в 1939—1940 роках було випущено 147 літаків.[1]
Основні модифікації
Ba.88 — оснащувався двигунами Piaggio P.XI RC 40, потужністю 1000 к.с. Курсове озброєння складалось з трьох 12,7 мм кулеметів Breda-SAFAT. Захисне озброєння — один 7,7 мм кулемет в кабіні стрільця. Маса бомбового навантаження — 300 кг. (3 × 100 кг бомби). Виготовлено 147 літаків, в тому числі 8 навчальних з подвійним керуванням.
Ba.88M — переробка Ba.88 в одномісний пікіруючий бомбардувальник. Було подовжено фюзеляж і збільшено розмах крил. Двигуни замінено на Fiat A.74 RC38 потужністю 840 к.с. Замість кабіни стрільця збільшено бомбовий відсік з можливістю підвісу 500 кг бомби. Для полегшення літака також було зменшено запас палива і прибрано частину обладнання. Всього було переобладнано 35 Ba.88.
В травні 1939 року Ba.88 надійшли на озброєння 7-ї і 18-ї груп 5-го штурмового стормо. Перший бойовий виліт відбувся тільки через рік — 16 червня 1940 року, коли 12 Ba.88 7-ї групи розташованої на Сардинії завдали удару по французькому аеродромі на Корсиці.
В серпні 1940 року 7-ма група була перекинута в Лівію, де Ba.88 показали повну непридатність до дій в Африці. Не допомогло навіть встановлення додаткових протипилових фільтрів: 14 вересня 1940 року всі три літаки, що мали вилетіти на бойову операцію були змушені виконувати аварійну посадку. 14 і 15 числа деякі літаки все ж змогли вилетіти на завдання, але в перший день не змогли знайти ціль, а наступного дня втратили один літак був підбитий власним ППО. Через місяць з 28 наявних Ba.88 тільки 12 могли теоретично піднятись в повітря, і тільки 3 вважались боєздатними, тому групу виключили зі складу боєздатних. Зі зламаних Ba.88 були зняті двигуни і вони використовувались як обманки на лівійських аеродромах.
Модифікація Ba.88M стояла на озброєнні в 101-й і 103-й групах пікіруючих бомбардувальників, але і в цій ролі Ba.88 не проявили себе.[1]
Література
Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877.(рос.)