Bison priscus

Bison priscus
Період існування: середній Середній плейстоцен — голоцен0.65–0.003 млн р. т.
▼
муміфікований екземпляр з Аляски
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бикові (Bovinae)
Рід: Бізон (Bison)
Вид:
†B. priscus
Біноміальна назва
†Bison priscus

Степовий бізон[2][3][4] (Bos priscus, syn. Bison priscus) — вимерлий вид бізонів. Він був широко розповсюджений у величезних степах, починаючи від Західної Європи до східної Берингії в Північній Америці під час пізнього плейстоцену[5]. Він є предком усіх північноамериканських бізонів, включаючи, зрештою, сучасних американських бізонів[6][7]. Було запропоновано три хронологічні підвиди: Bison priscus priscus, Bison priscus mediator і Bison priscus gigas[8].

Еволюція

Реконструкція

Степовий бізон вперше з'явився в середині середнього плейстоцену у східній Євразії[9], згодом поширившись на захід аж до Західної Європи[10]. Під час пізнього середнього плейстоцену, приблизно 195 000-135 000 років тому, степові бізони мігрували через Берингів сухопутний міст до Північної Америки[6], ставши предками ендемічних північноамериканських видів бізонів, включаючи найбільшого відомого бізона Bison latifrons і меншого Bison antiquus, останній з яких вважається предком сучасних американських бізонів[7].

Опис

Подібний до сучасних видів бізонів, особливо американського лісового бізона (Bison bison athabascae)[11], степовий бізон мав висоту понад 2 метри в холці та сягав 900 кг ваги[12].

Bison priscus gigas — найбільший відомий бізон Євразії. Цей підвид, ймовірно, був аналогічним Bison latifrons, досягаючи схожих розмірів тіла та рогів, які були на відстані до 210 сантиметрів один від одного, і, імовірно, сприяв схожим умовам існування[13].

Степовий бізон був також анатомічно схожий на європейського бізона (Bison bonasus), до того, що їх було важко розрізнити, коли немає повних скелетів[14]. Ці два види були досить близькі для схрещування; однак вони також були генетично відмінними, що вказує на те, що схрещування насправді було рідкісним, можливо, в результаті поділу ніш між видами[14].

Вимирання

Розповсюдження степових бізонів скоротилося на північ після закінчення останнього льодовикового періоду, вони виживали до середини голоцену, перш ніж вимерли в ході четвертинного вимирання[11][15]. Скелет степового бізона з радіовуглецевим датуванням 5400 років до сьогодення (приблизно 3450 р. до н. е.) був виявлений на Алясці[16]. Залишки B. priscus у північній частині річки Ангара в Азії датовані 2550–2450 рр. до н. е.[14], а в річці Оять у Ленінградській області — 1130–1060 рр. до н. е.[17]. Причини вимирання степового бізона та багатьох інших видів, переважно мегафауни, залишаються гостро дискусіями, але вибірковість для великих тварин свідчить про те, що поширення сучасних людей зіграло значну роль[18][19].

Примітки

  1. ↑ Daszkiewicz, Piotr; Samojlik, Tomasz (2019). Corrected date of the first description of aurochs Bos primigenius (Bojanus, 1827) and steppe bison Bison priscus (Bojanus, 1827). Mammal Research (англ.). 64 (2): 299—300. doi:10.1007/s13364-018-0389-6. ISSN 2199-2401.
  2. ↑ Толмачова О.І. Проблема мисливської поведінки гомінідів доби середнього та верхнього палеоліту Південного Кавказу // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили комплексу Києво-Могилянська академія. Історичні науки. — 2008. — Вип. Том 96. Випуск 83. — С. 108–110.
  3. ↑ Гродзинський, М. Д. Середньоголоценове постагрикультурне остепнення–перше на території України антропогенне перетворення ландшафтів реґіонального масштабу // Український географічний журнал. — 2019. — Вип. 106. — № 2. — С. 3–12. — DOI:10.15407/ugz2019.02.003.
  4. ↑ Дідух Я.П., Ромащенко К.Ю., Футорна О.А. Етапи еволюції Stipa і формування степів // Укр. ботан. журн.. — 2016. — Вип. 73. — № 1. — С. 21—32. — DOI:10.15407/ukrbotj73.01.021.
  5. ↑ Hunting the Extinct Steppe Bison (Bison priscus) Mitochondrial Genome in the Trois-Frères Paleolithic Painted Cave
  6. ↑ а б Froese, Duane; Stiller, Mathias; Heintzman, Peter D.; Reyes, Alberto V.; Zazula, Grant D.; Soares, André E. R.; Meyer, Matthias; Hall, Elizabeth; Jensen, Britta J. L.; Arnold, Lee J.; MacPhee, Ross D. E. (2017). Fossil and genomic evidence constrains the timing of bison arrival in North America. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 114 (13): 3457—3462. Bibcode:2017PNAS..114.3457F. doi:10.1073/pnas.1620754114. ISSN 0027-8424. PMC 5380047. PMID 28289222.
  7. ↑ а б Zver, Lars; Toškan, Borut; Bužan, Elena (September 2021). Phylogeny of Late Pleistocene and Holocene Bison species in Europe and North America. Quaternary International (англ.). 595: 30—38. Bibcode:2021QuInt.595...30Z. doi:10.1016/j.quaint.2021.04.022.
  8. ↑ Castaños, J.; Castaños, P.; Murelaga, X. (2016). First Complete Skull of a Late Pleistocene Steppe Bison (Bison priscus) in the Iberian Peninsula. Ameghiniana. 53 (5): 543—551. doi:10.5710/AMGH.03.06.2016.2995. S2CID 132682791.
  9. ↑ Sorbelli, Leonardo; Alba, David M.; Cherin, Marco; Moullé, Pierre-Élie; Brugal, Jean-Philip; Madurell-Malapeira, Joan (2021). A review on Bison schoetensacki and its closest relatives through the early-Middle Pleistocene transition: Insights from the Vallparadís Section (NE Iberian Peninsula) and other European localities. Quaternary Science Reviews (англ.). 261: 106933. Bibcode:2021QSRv..26106933S. doi:10.1016/j.quascirev.2021.106933. ISSN 0277-3791. S2CID 235527116.
  10. ↑ Kahlke, Ralf-Dietrich; García, Nuria; Kostopoulos, Dimitris S.; Lacombat, Frédéric; Lister, Adrian M.; Mazza, Paul P. A.; Spassov, Nikolai; Titov, Vadim V. (2011). Western Palaearctic palaeoenvironmental conditions during the Early and early Middle Pleistocene inferred from large mammal communities, and implications for hominin dispersal in Europe. Quaternary Science Reviews. Early Human Evolution in the Western Palaearctic: Ecological Scenarios (англ.). 30 (11): 1368—1395. Bibcode:2011QSRv...30.1368K. doi:10.1016/j.quascirev.2010.07.020. ISSN 0277-3791.
  11. ↑ а б Boeskorov, Gennady G.; Potapova, Olga R.; Protopopov, Albert V.; Plotnikov, Valery V.; Agenbroad, Larry D.; Kirikov, Konstantin S.; Pavlov, Innokenty S.; Shchelchkova, Marina V.; Belolyubskii, Innocenty N.; Tomshin, Mikhail D.; Kowalczyk, Rafal; Davydov, Sergey P.; Kolesov, Stanislav D.; Tikhonov, Alexey N.; Van Der Plicht, Johannes (2016). The Yukagir Bison: The exterior morphology of a complete frozen mummy of the extinct steppe bison, Bison priscus from the early Holocene of northern Yakutia, Russia. Quaternary International. 406: 94—110. Bibcode:2016QuInt.406...94B. doi:10.1016/j.quaint.2015.11.084. S2CID 133244037.
  12. ↑ McPhee, R. D. E. (1999). Extinctions in Near Time: Causes, Contexts, and Consequences. Springer. с. 262. ISBN 978-0306460920.
  13. ↑ C. C. Flerow, 1977, Gigantic Bisons of Asia, Journal of the Palaeontological Society of India, Vol. 20, P. 77–80
  14. ↑ а б в Markova, A. K., Puzachenko, A. Y., Van Kolfschoten, T., Kosintsev, P. A., Kuznetsova, T. V., Tikhonov, A. N., ... & Kuitems, M. (2015). Changes in the Eurasian distribution of the musk ox (Ovibos moschatus) and the extinct bison (Bison priscus) during the last 50 ka BP. Quaternary International, 378, 99–110.
  15. ↑ Zazula, Grant D.; Hall, Elizabeth; Hare, P. Gregory; Thomas, Christian; Mathewes, Rolf; La Farge, Catherine; Martel, André L.; Heintzman, Peter D.; Shapiro, Beth (2017). A middle Holocene steppe bison and paleoenvironments from the Versleuce Meadows, Whitehorse, Yukon, Canada. Canadian Journal of Earth Sciences (англ.). 54 (11): 1138—1152. Bibcode:2017CaJES..54.1138Z. doi:10.1139/cjes-2017-0100. ISSN 0008-4077. S2CID 54951935.
  16. ↑ Zazula, Grant D.; Hall, Elizabeth; Hare, P. Gregory; Thomas, Christian; Mathewes, Rolf; La Farge, Catherine; Martel, André L.; Heintzman, Peter D.; Shapiro, Beth (2017). A middle Holocene steppe bison and paleoenvironments from the Versleuce Meadows, Whitehorse, Yukon, Canada (PDF). Canadian Journal of Earth Sciences. 54 (11): 1138—1152. Bibcode:2017CaJES..54.1138Z. doi:10.1139/cjes-2017-0100. S2CID 54951935.
  17. ↑ Plasteeva, N. A., Gasilin, V. V., Devjashin, M. M., & Kosintsev, P. A. (2020). Holocene Distribution and Extinction of Ungulates in Northern Eurasia. Biology Bulletin, 47(8), 981–995.
  18. ↑ Lemoine, Rhys Taylor; Buitenwerf, Robert; Svenning, Jens-Christian (2023). Megafauna extinctions in the late-Quaternary are linked to human range expansion, not climate change. Anthropocene. 44: 100403. Bibcode:2023Anthr..4400403L. doi:10.1016/j.ancene.2023.100403. ISSN 2213-3054.
  19. ↑ Smith, Felisa A.; Elliott Smith, Rosemary E.; Lyons, S. Kathleen; Payne, Jonathan L.; Villaseñor, Amelia (2019). The accelerating influence of humans on mammalian macroecological patterns over the late Quaternary. Quaternary Science Reviews. 211: 1—16. Bibcode:2019QSRv..211....1S. doi:10.1016/j.quascirev.2019.02.031. ISSN 0277-3791.