6-та піхотна дивізія (Фінляндія)

6-та піхотна дивізія
6.Divisioona
Фінські солдати висуваються лісом у напрямку Кіровської залізниці східніше Кестеньги. Зима 1941
На службігрудень 1939 — березень 1940
червень 1941 — листопад 1944 року
КраїнаФінляндія Фінляндія
Належність Збройні сили Фінляндії
Вид Сухопутні війська Фінляндії
Рольпіхота
Чисельністьпіхотна дивізія
Війни/битвиДруга світова війна

Третя радянсько-фінська війна
Четверта радянсько-фінська війна

6-та піхотна дивізія (фін. 6. divisioona) — піхотна дивізія фінської армії за часів Другої світової війни. Дивізія брала активну участь у бойових діях у ході «Зимової» та «Війни-продовження».

Зміст

Війна-продовження

Докладніше: Радянсько-фінська війна (1941—1944), Операція «Зільберфукс» та Операція «Полярфукс»

1 липня німецьке XXXVI командування особливого призначення[Прим. 1] за підтримки 6-ї фінської піхотної дивізії армії «Норвегія» завдали другого удару у смузі 14-ї армії на кандалакському напрямку. Дії командування підтримували 2-га танкова рота 40-го[Прим. 2][1] і 211-й танкові батальйони особливого призначення[Прим. 3][2], в яких налічувалося близько 100 танків. Їм протистояли дві стрілецькі дивізії: 122-га та 104-та, а також щойно перекинута з-під Пскова 1-ша танкова дивізія Героя Радянського Союзу генерал-майора Баранова В. І.[Прим. 4][3][Прим. 5].

Фінські артилеристи ведуть вогонь з французької 25-мм протитанкової гармати SA-L. 25 липня 1941

Ударне угруповання німців намагалося прорватися фронтальним ударом на Саллу, у той час, як фінська 6-та дивізія мала намір широким обхідним маневром обійти радянські позиції з півдня та вийти до Алакуртті та Кайрали. Тим часом фінський III корпус, який займав позицію на правому фланзі армії «Норвегія», утримував 96-кілометровий фронт між Куусамо і Суомуссалмі.

10 липня 1941 року атаки німецької 169-ї піхотної дивізії були відбиті. Так само був відбитий наступ одного полку фінської 6-ї піхотної дивізії, який перерізав автомобільну дорогу і залізницю в 5 кілометрах східніше Кайрали. Тоді німецьке командування вирішило силами 169-ї піхотної дивізії за підтримки підрозділів фінської 6-ї піхотної дивізії оточити радянські війська в Кайрали. Однак, 24 липня 1941 року німецькі та фінські частини, потрапивши під контрудар радянських військ, які щойно отримали підкріплення, відступили і більш спроб вибити радянські війська з Кайрали не вживали, подальший наступ на цьому напрямку був припинений[4].

Німецько-фінські війська, просунувшись на відстань 21 кілометр, свої завдання не виконали. Німецьке командування воліло зосередити свої зусилля ще південніше, на напрямку Кестеньга — Лоухі, оскільки там порівняно швидко розвивався наступ військ фінського 3-го армійського корпусу.

Протягом місяця командування німецько-фінських військ здійснило перегрупування своїх військ та сконцентрувало у смузі 6-ї фінської піхотної дивізії майже всі наявні сили та артилерію і 19 серпня 1941 року розпочало наступ. 20 серпня німецько-фінські війська перерізали шосе і залізницю між озером Нурми і горою Нурми. До 22 серпня 1941 року частини 122-ї та 104-ї стрілецьких дивізій були майже оточені й почали вихід з оточення раніше невідомою для противника дорогою на північ від озера, одночасно ведучи важкі ар'єргардні бої за коридор.

З 6 вересня 1941 року німецька 169-та піхотна дивізія на півночі й фінська 6-та піхотна дивізія на півдні почали штурм радянських позицій на рубежі річки Войта. За винятком одного полку 169-ї піхотної дивізії, який зумів з півночі вийти до підступів висоти біля озера Верхній Верман, інших успіхів атакуючі не досягли. Втім полк, який прорвався, зав'яз у боях за висоту і лише 10 вересня 1941 роки зумів її захопити.

Див. також

Коментарі

  1. ↑ До складу якого входили 169-та піхотна дивізія і моторизована бойова група СС «Норд».
  2. ↑ На липень 1941 року в батальйоні було 78 танків: 4 kl.PzBefWg I, 34 PzKw I, 20 PzKw II та 20 PzKw III.
  3. ↑ На липень 1941 року в батальйоні було 49 танків: 14 PzKw 35-S та 35 PzKw 38-H. Батальйон діяв на трьох напрямках одночасно: 1-ша танкова рота підтримувала північне угруповання корпусу «Норвегія»; 2-га танкова рота діяла в інтересах XXXVI командування, а 3-тя танкова рота спочатку діяла, як посилення 3-ї фінської піхотної дивізії.
  4. ↑ На червень 1941 року в дивізії перебувало — 370 танків, БТ-5 — 89, БТ-7 — 176, Т-26 — 18, вогнеметних ХТ-130 — 50 (за іншими даними загалом 105 Т-26), Т-28 — 38 і 53 бронемашини БА-10 та БА-20.
  5. ↑ 1 липня 1941 року в дивізії було — 340 танків (30 Т-28, 199 БТ, 65 Т-26, 40 Т-27). Крім цього пізніше дивізія отримала 4 КВ-1 та 2 КВ-2.

Примітки

  1. ↑ Panzer-Abteilung (z.b.V.) 40. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 13 січня 2021.
  2. ↑ 211-й танковый батальон. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
  3. ↑ 1-я Краснознаменная танковая дивизия. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 13 січня 2021.
  4. ↑ Операция «Зильберфукс» (II) Противостояние у Кайралы. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 13 січня 2021.

Посилання

  • 6. Division (Finland). на axishistory.com.(англ.)