48 законів влади
48 законів влади (1998) — книжка американського автора Роберта Гріна.[1] Книга є бестселером,[2][3] продано понад 1.2 мільйони копій лише в США.[4][5][6][7][8] НаписанняГрін сформулював декілька ідей книги The 48 Laws of Power, працюючи письменником у Голлівуді і дійшов висновку, що нинішня владна еліта має спільні риси з елітою минулих часів.[5]У 1995 Грін працював у школі мистецтв та медіа «Fabrica», де зустрів пакувальника книг Джуста Ельферса.[4][8] Грін надіслав книгу Ельферсу через пів року, Ельферс попросив Гріна написати передмову.[4] Хоча Гріну не подобалася його тодішня робота, але він почував себе комфортно і вважав написання книги занадто ризикованою справою.[9] Однак, коли Грін перечитав його улюблену біографію про Гая Юлія Цезаря надихнувся рішенням Цезаря перетнути Рубікон і почати битву зі Гнеєм Помпеєм Великим, спровокувавши Громадянську війну в Стародавньому Римі (49—45 до н. е.).[9] За його словами, це був переломний момент його життя.[9] Видавничий успіхБуло продано понад 1.2 мільйони примірників книги 48 законів влади у США і перекладено на більш ніж 24 мови.[4] Fast Company назвала книгу «мега-культовою класикою» (англ. mega-cult classic), і Лос-Анджелес Таймс зазначили, що «48 законів влади» перетворили Гріна на «культового героя».[4][10] 48 законів влади, як повідомляється, є найпопулярнішою серед в'язнів[5][11] і вивчається на першому курсі в деяких американських коледжах.[12][13] Репер 50 Cent заявив, що йому дуже сподобалася ця книга, і він звернувся до Гріна із пропозицією до співпраці, яка згодом стала П'ятдесятим закон, ще одним бестселером Нью-Йорк Таймс.[14] Busta Rhymes використовувала 48 законів влади під час перемовин із проблемними продюсерами.[8] DJ Premier має тату із П'ятим законом цієї книги — «Reputation is the cornerstone of power» (в українському виданні «Чимало залежить від репутації — бережіть її ціною життя», дослівний переклад англійської назви — «Репутація є наріжним каменем влади») на його руці[6]. Дов Черні, засновник і колишній CEO American Apparel, часто цитував закони під час засідань правління, подарував друзям та службовцям примірники книги та запросив Гріна у раду директорів American Apparel[4] Колишній президент Куби Фідель Кастро також стверджує, що прочитав книгу[4]. Книгу було заборонено у декількох в'язницях у США[15]. Професор Джефрі Пфефер заявив, що так звані закони Гріна ґрунтуються на ізольованих прикладах, а не на ґрунтовних дослідженнях.[5] Kirkus Reviews сказали, що Грін не надає жодних доказів, які б підтверджували його світогляд, закони Гріна суперечать один одному, а книга «просто дурниця»[16]. Ньюсвік також вказує на те, як закони суперечать один одному, і каже: «Маючи протилежні наміри, Грін фактично висунув один із найкращих аргументів із часів Нового Заповіту за смиренність і незрозумілість»[17]. Журнал Director відмічає: «деякі „закони Гріна“ здаються суперечливими», а робота — «дивовижною та дидактичною».[18] Видання українською
Примітки
Посилання
|