174567 Варда

174567 Varda
Зображення, зроблене телескопом Габбл, Варди та її супутника Ільмаре, 2010
Відкриття [2][1][10]
ВідкривачДжеффрі А. Ларсен
Місце відкриттяОбсерваторія Кітт-Пік
Дата відкриття21 червня 2003 (перше зображення до відкриття датоване 19 березня 1980)
Позначення
Вимова[ˈvɑrdə]
Названа на честьВарда
(персонаж Дж. Р. Р. Толкіна)[1]
Тимчасові позначення2003 MW12
Категорія малої планетиТНО [2] · cubewano [3]
detached [4] · distant [1]
Орбітальні характеристики [2]
Епоха 23 березня 2018 (ЮД 2458200.5)
Велика піввісь46.047 AU
Середня орбітальна швидкість0° 0m 11.52s / day
Середня аномалія271.85 °
Нахил орбіти21.498°
Довгота висхідного вузла183.98°
Аргумент перицентру180.71°
Супутники1
Фізичні характеристики
Розміри790±15 × est. 723±14[a][5]
Середній радіус378 or 378.5 ± ? км[5]
722+82
−76 км[6]
Сплюснутість0.085 ± ?[5]
Масабл. 90%[7] (2.664±0.064)×1020 кг[6]
Середня густина1.24+0.50
−0.35 г/см³ (система)[8][b]
бл. 1.32 г/см3[5]
Прискорення вільного падіння на поверхні0.015 g (на полюсах)
0.012 g (на екваторі)
Період обертання5.61 год[6]
5.91 год[9]
Альбедо0.102+0.024
−0.024[8]
0.166+0.043
−0.033[6]
Спектральний типB−V = 0.892±0.028
V−I = 1.133±0.034
B−V = 0.857±0.061
Видима зоряна величина20.5[11]
Стандартна зоряна величина3.097±0.060[6]
3.4[2]
3.61±0.05[8]

174567 Варда, тимчасове позначення 2003 MW12 — подвійний транснептуновий об'єкт[2]. Супутник Ільмаре був виявлений у 2009 році[12].

За розрахунками Майкла Брауна, об'єкт має стандартну зоряну величину 3,5 та розрахунковий діаметр близько 700—800 км[13][5], тож це кандидат у карликові планети[14]. Однак Гранді стверджує, що такі об'єкти, як Варда, які мають розмір 400—1000 км з альбедо менше ≈0,2 та густиною ≈1,2 г/см3 чи менше, ймовірно, ніколи не стискаються в цілком тверді тіла, не кажучи вже про їх гравітаційну диференціацію, і тому малоймовірно, що це карликові планети[15].

Відкриття та орбіта

Полярний та екліптичний вигляд орбіти Варди.

Варду виявив у березні 2006 року Джефрі А. Ларсен за допомогою телескопа Spacewatch в рамках проєкту Військово-морської академії Сполучених Штатів Тризуба, використовуючи зображення, датовані 21 червня 2003 року[16].

Об'єкт обертається навколо Сонця на відстані 39,6—52,5 а. о. з періодом 312 років і 6 місяців (114 129 діб; велика піввісь 46,05 а. о.). Його орбіта має ексцентриситет 0,14 і нахил 21° до екліптики[2] і буде в перигелії в листопаді 2096 року[4][17]. Його спостерігали 68 разів протягом 14 протистоянь.

Назва

Назва Варди та її супутника були оголошені 16 січня 2014 року. У легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна: Варда — одна з восьми піднесених Валар, найшанованіша богиня ельфів Середзем'я. Її називали «Королевою зір» або «Та, що творить зорі». Ільмаре — маяр зі свити Варди, її вірна помічниця[1].

Супутник

Варда має щонайменше один супутник, Ільмаре [ˈɪlməriː] (наголос на перший склад), або Варда I, який був виявлений у 2009 році. Має приблизно 350 км у діаметрі (приблизно 50 % від Варди), що становить 8 % маси системи об'єкта, або 2×1019 кг, якщо вважати, що його густина й альбедо такі ж, як у Варди. Ільмаре має велику піввісь 4809 ± 39 км (близько 12 радіусів Варди) та орбітальний період 5,75 дня.

Фізичні властивості

Виходячи з видимої яскравості та припущеного альбедо, орієнтовний розмір системи Варда — Ільмаре становить 792+91
−84 км, розмір основного тіла оцінюється в 705+81
−75 км. Загальна маса подвійної системи становить приблизно 2,66 × 1020 кг. Густина як головного тіла, так і супутника оцінюється приблизно в 1,24 г/см3, виходячи з припущення, що вони мають однакову густину[8][6].

10 вересня 2018 року спостерігалося покриття Вардою зорі і діаметр Варди було уточнено — він виявився рівним 790±15 км[5].

Поверхні як основного тіла, так і супутника виглядають червоними у видимій та ближній інфрачервоній частинах спектра (спектральний клас IR), Ільмаре трохи червоніший, ніж Варда. Спектр системи не показує поглинання води, але свідчить про метаноловий лід. Період обертання Варди оцінюється в 5,61 години[6].

Див. також

  • (55565) 2002 AW197 — подібний транснептуновий об’єкт за орбітою, розміром та кольором.

Коментарі

  1. ↑ Полярний розмір обчислений множенням вимірюваного екваторіального діаметра 790±15 км на корінність 0,085, отриману в результаті покриття в 2018 році.[5]
  2. ↑ This would be density of both Varda and Ilmarë if they have equal albedos and equal densities

Примітки

  1. ↑ а б в г 174567 Varda (2003 MW12). Minor Planet Center. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 5 червня 2018.
  2. ↑ а б в г д е JPL Small-Body Database Browser: 174567 Varda (2003 MW12) (2016-08-07 last obs.). Лабораторія реактивного руху. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 5 червня 2018.
  3. ↑ MPEC 2009-P26 :Distant Minor Planets (2009 AUG. 17.0 TT). Minor Planet Center. 7 серпня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 24 серпня 2009.
  4. ↑ а б Marc W. Buie (15 квітня 2008). Orbit Fit and Astrometric record for 174567. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 24 серпня 2009.
  5. ↑ а б в г д е ж Braga-Ribas, Felipe; Sicardy, Bruno; Assafin, Marcelo; Ortiz, José-Luis; Camargo, Julio; Desmars, Josselin та ін. (September 2019). The stellar occultation by the TNO (174567) Varda of September 10, 2018: size, shape and atmospheric constraints (PDF). EPSC-DPS Joint Meeting 2019. Т. 13. European Planetary Science Congress. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж Grundy, W. M.; Porter, S. B.; Benecchi, S. D.; Roe, H. G.; Noll, K. S.; Trujillo, C. A. та ін. (September 2015). The mutual orbit, mass, and density of the large transneptunian binary system Varda and Ilmarë (PDF). Icarus. 257: 130—138. arXiv:1505.00510. Bibcode:2015Icar..257..130G. doi:10.1016/j.icarus.2015.04.036. Архів оригіналу (PDF) за 17 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
  7. ↑ Using Grundy et al.'s working diameters of 361 km and 163 km, and assuming the densities of the two bodies are equal, Varda would contribute 91.6% of the system mass.
  8. ↑ а б в г Vilenius, E.; Kiss, C.; Mommert, M.; Müller, T.; Santos-Sanz, P.; Pal, A. та ін. (May 2012). "TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region. VI. Herschel/PACS observations and thermal modeling of 19 classical Kuiper belt objects (PDF). Astronomy and Astrophysics. 541: 17. arXiv:1204.0697. Bibcode:2012A&A...541A..94V. doi:10.1051/0004-6361/201118743. Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
  9. ↑ Thirouin, A.; Noll, K. S.; Ortiz, J. L.; Morales, N. (September 2014). Rotational properties of the binary and non-binary populations in the trans-Neptunian belt. Astronomy and Astrophysics. 569: 20. arXiv:1407.1214. Bibcode:2014A&A...569A...3T. doi:10.1051/0004-6361/201423567. Процитовано 16 серпня 2017.
  10. ↑ List Of Transneptunian Objects. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 5 червня 2018.
  11. ↑ AstDys (174567) 2003MW12 Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 22 березня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  12. ↑ Johnston, Wm. Robert (31 січня 2015). Asteroids with Satellites Database – (450894) 2008 BT18. Johnston's Archive. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 5 червня 2018.
  13. ↑ (174567) Varda 2018 Sep 10 716 ±4.8 x 716.6 km. PA 0.0°. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2019.
  14. ↑ Brown, Michael E. How many dwarf planets are there in the outer solar system?. Каліфорнійський технологічний інститут. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 9 лютого 2018.
  15. ↑ W.M. Grundy, K.S. Noll, M.W. Buie, S.D. Benecchi, D. Ragozzine & H.G. Roe, 'The Mutual Orbit, Mass, and Density of Transneptunian Binary Gǃkúnǁʼhòmdímà ((229762) 2007 UK126)', Icarus (forthcoming, available online 30 March 2019) [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] DOI: 10.1016/j.icarus.2018.12.037,
  16. ↑ Larsen, Jeffrey A.; Roe, Eric A.; Albert, C. Elise та ін. (2007). The Search for Distant Objects in the Solar System Using Spacewatch. The Astronomical Journal. 133 (4): 1247—1270. Bibcode:2007AJ....133.1247L. doi:10.1086/511155.
  17. ↑ HORIZONS Web-Interface. Лабораторія реактивного руху. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2009.

Посилання