Ґріґоле Константін Мойсіл

Ґріґоле Константін Мойсіл
рум. Grigore Constantin Moisil
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірум. Grigore Constantin Moisil Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 січня 1906(1906-01-10)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тулча, Румунське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 травня 1973(1973-05-21)[1] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Оттава, Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРумунія Румунія
Діяльністьматематик, інформатик, дипломат, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБухарестський університет (1929)[1]
Політехнічний університет Бухареста (1929)[1]
Паризький університет (1931)[1]
Римський університет ла Сапієнца (1932)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьматематика
ЗакладБухарестський університет
Посадаambassador of Romania to Turkeyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникДимитріе Помпею
Ґеорґе Ціцейка
Відомі учніEléna Wexler-Kreindlerd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиPeter L. Hammerd[3]
Ioan Tomescud[3]
Ioan Purdead[3]
George Georgescud[3]
Gheorghe Nadiud[3]
Aristide Deleanud[3]
Cristian Victor Teodosiud[3]
Sergiu Rudeanud[3]
Nicolae Radud[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРумунська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:батько інформатики Румунії
БатькоConstantin Moisild Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіGrigore Moisild Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Ґріґоле Константін Мойсіл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ґріґоле Константін Мойсіл (рум. Grigore Constantin Moisil; 10 січня 1906, Тулча, Румунське королівство — 21 травня 1973, Оттава, Канада) — румунський математик, професор (1935), член Румунської академії (1941) і Академії наук Румунії (1948). Президент Румунського математичного товариства (з 1956).

Біографія

Син професора історії, члена Румунської академії. У 1924 вступив до Політехнічного інституту, одночасно займався на математичному факультеті Бухарестського університету. У 1929 закінчив Бухарестський університет і Бухарестський політехнікум. У тому ж році захистив кандидатську дисертацію на тему «Аналітична механіка суцільних систем» перед комісією, в яку входили професори Димитріе Помпею, Ґеорґе Ціцейкаі і Траян Лалеску. Тоді ж його дисертація була надрукована в Парижі і про неї позитивно відгукнулися Віто Вольтерра, Тулліо Леві-Чивіта і Поль Леві.

Удосконалював знання в Сорбонні (1930-1931). У 1931 повернувся до Румунії, і був призначений викладачем математичного факультету Ясського університету. Незабаром після цього отримав стипендію від Фонду Рокфеллера на навчання в Римі. У 1931-1932 стажувався в Римському університеті. У 1932 повернувся в Ясси, де жив і працював протягом майже 10 років (з 1935 — професор), з 1942 — в Бухарестському університеті.

У 1946-1948 був послом в Анкарі та читав курс механіки безперервного середовища в Стамбульському університеті і технічному університеті Стамбула.

Пізніше працював в інституті математики Румунської Академії наук. Був головою Ради по автоматизації і Ради з кібернетики Румунської Академії наук.

Наукова діяльність

Коло його наукових інтересів було дуже широким. Спочатку займався дослідженнями в області функціонального аналізу і математичної логіки і булевої алгебри. Досліджував проблеми диференціальної геометрії, теорію рівнянь з приватними похідними; з 1952 займався проблемами застосування булевої алгебри, теорії Галуа. Працював також в галузі математичної фізики та теорії пружності.

Вважається батьком інформатики в Румунії.

Першим в Румунії став читати курс сучасної алгебри.

Вибрані праці

  • 1929: La mecanique analytique des systemes continus
  • 1942: Logique modale
  • 1954: Introducere în algebrăef
  • 1959: Teoria algebrică a mecanismelor automate
  • 1960: Funcționarea în mai mulți timpi a schemelor cu relee ideale
  • 1961—1962: Circuite cu tranzistori
  • 1965: Încercări vechi și noi în logica neclasică
  • 1968: Elemente de logică matematică și teoria mulțimilor.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ https://doi.org/10.1016/S0022-4049(96)90081-X
  3. ↑ а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Посилання