Ґдуля Іван

Іван Ґдуля
Jan Gdulia
 Сотник
Загальна інформація
Народження4 липня 1877(1877-07-04)
м. Лежайськ Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть11 грудня 1921(1921-12-11) (44 роки)
м. Снятин, тепер Івано-Франківська область
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина→ЗУНР ЗУНР→Польща Польща
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби1914 — 1919
ПриналежністьАвстро-Угорщина Австро-Угорщина→ЗУНР ЗУНР→Польща Польща
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Рід військСухопутні війська
Війни / битвиПерша світова війна Українсько-польська війна

Іван Ґдуля (4 липня 1877, Лежайськ — 11 грудня 1921, Снятин) — український громадсько-політичний, культурно-освітній та військовий діяч, професор та директор української державної реальної школи в Снятині, сотник Української Галицької армії [1].

Життєпис

Реальна школа у Снятині

Народився в Лежайську на Закерзонні 4 липня 1877 року в спольщеній українській родині [2].

Успішно закінчив Перемишльську державну чоловічу гімназію у 1896 році [3]. Університетську освіту здобув у Львівському університеті імені Яна Казимира (в наш час це ЛНУ імені Івана Франка), яку завершив в 1900-му році.

З 1903 року працював у цісарсько–королівській школі в Снятині, де викладав українську мову, фізику та математику в старших класах. Як вчитель, п. Іван був дуже вимогливим і намагався прищепити дітям старанність, відповідальність та щиру любов до науки [4].

У 1912 — 1913 навчальному році для учнів VI-VII класів було запроваджено стрільби з бойової зброї, яку він проводив в обсязі 50 годин на рік.

Проходив службу в австрійському війську, в званні четаря. Під час відступу до Карпат, у жовтні 1914 року, потрапив до російського полону. Після повернення з полону знову працював у школі.

З проголошенням Західноукраїнської Народної Республіки замість цісарсько–королівської школи була створена українська державна реальна школа. Наприкінці листопада 1918 року, після того як колишній керівник школи Фоґль, на початку національно-визвольних змагань західних українців у листопаді 1918 року, покинув м. Снятин, Івана Ґдулю обирають директором української державної реальної школи в Снятині [5].

29 січня 1919 року постановою повітового комітету м. Снятин українську державну реальну школу перетворено в гімназію. 18 лютого 1919 року вступив на військову службу до лав УГА [6].

Після поразки українських визвольних змагань був арештований в липні 1919 року, у в'язниці просидів до осені 1920 року [7]. Не присягнув на вірність польській владі та був звільнений без права пенсії. За ним вівся поліційний нагляд.

Помер 11 грудня 1921 року в Снятині. Похований на снятинському цвинтарі по вулиці Тараса Шевченка.

Примітки

  1. ↑ Визвольні змагання (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 29 березня 2018. 
  2. ↑ Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. Детройт, 1984. С. 105.
  3. ↑ Степан Шах. Державна гімназія з українською мовою навчання в Перемишлі [Архівовано 30 березня 2018 у Wayback Machine.] «Свобод» 8 травня 1969
  4. ↑ Розвиток середньої освіти в Снятині в другій половині XIX - першій половині XX ст. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018. 
  5. ↑ Королько А. Культурно-освітнє життя українців Покуття періоду ЗУНР (1918–1919 рр.). Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 22. С. 46.
  6. ↑ Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 667, оп. 1, спр. 19. Звіт повітового шкільного комісаріату в м. Городенці про стан шкіл і навчання в повіті. 1919 р., 11 арк.
  7. ↑ Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ столітті: Документи і матеріали. – Том 1. – Книга 2: (1929–1939) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018. 

Джерела

  • Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. Детройт, 1984. 525 с.
  • Королько А. Культурно-освітнє життя українців Покуття періоду ЗУНР (1918–1919 рр.). Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 22. С. 43—59.