Яровий Володимир Валентинович

Яровий Володимир Валентинович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження17 серпня 1975(1975-08-17)
Дніпродзержинськ
Смерть24 серпня 2014(2014-08-24) (39 років)
Новодвірське
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Десант»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСТериторіальна оборона
Формування
 «Дніпро-2»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яровий.

Володи́мир Валенти́нович Ярови́й (нар. 17 серпня 1975(19750817) — пом. 24 серпня 2014) — молодший сержант 39-го батальйону територіальної оборони «Дніпро-2» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1975 року в місті Дніпродзержинськ (Дніпропетровська область).

Мобілізований у травні 2014-го, молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».

23 серпня підрозділу стало відомо, що в їхньому напрямі з Росії рухається мотоколона, проте отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі міста Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) під час наступу російських збройних формувань при боях за Іловайськ. Тоді ж полягли Юрій Сагайдак та Володимир Шевченко.

Був похований неподалік від блокпоста разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 року.

Водночас у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Вбиті в полоні.

Їх знайшли й переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року.

Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • орденом «За мужність» III ступеня (16.1.2016, посмертно).[1]
  • нагороджений пам'ятною відзнакою міського голови Кам'янського — нагрудним знаком «Захисник України» (розпорядженням від 11.10.2016, посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 10
  • Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.