Образотворчому мистецтву почав навчатися з 1 вересня1851 року в школі Наполеона Буяльського в Києві[1]. Зразу ж після закінчення школи Буяльського 1859 року починає навчатися в Академії мистецтв «вільним відвідувачем» і 1862 року дістає звання «некласного[2] художника». Ще під час навчання у 1861 році на виставках дістає дві малі срібні медалі[3].
Дружина — Марія Аполінаріївна. Після смерті чоловіка виїхала до Києва 9 січня1897 року[32]. Станом на 21 грудня1913 року перебувала в Петербурзькому Будинку вдів, майном не володіла, отримувала щомісяця 10 рублів пенсії[33].
Син Валентин (нар.1 травня1878[35], Златопіль — пом.19 серпня1914, ?) — 9 червня1898 року закінчив Златопільську чоловічу гімназію з відмінною поведінкою, цілком задовільним відвідуванням і виконанням завдань, доброю ретельністю та значною цікавістю[35]. 1907 року — поручик 26 драгунського Бузького полку[36] (з 6 грудня1907 року — 9-й уланський Бузький Його Королівської Величності ЕрцгерцогаАвстрійськогоФранца Фердинанда, з 22 червня1914 року — 9-й уланський Бузький)[37]. 16 березня1907 року нагороджений Орденом Святого Станіслава 3 ступеня[36]. 1 вересня1907 року отримує чин штабс-ротмістр з вислугою з 9 серпня1907 року[38]. В 1909 році штабс-ротмістр 9-го уланського Бузького полку(Біла Церква)[39]. Перед Першою світовою війною був викладачем верхової їзди у Пажовому корпусі в Петербурзі[40], де, ймовірно, й відбулося знайомство з майбутньою дружиною, діти якої там навчались. Його кохання до неї було неймовірним[41]. З початком Першої світової відразу відбув на фронт у склад 9-го уланського Бузького полку в чині ротмістра і в першому ж бою загинув 19 серпня1914 року[42]. Дружина — Марія Олексіївна (нар.1871 — пом.24 листопада1938) (до шлюбу Столпакова), донька члена Ради міністрів шляхів сполучення. Перший чоловік Олексій Георгійович фон Бюнтінг, з яким мала чотирьох дітей: Юрій (нар.1894 — застрелився перед Першою світовою війною), Олексій (нар.1895 — закінчив Пажовий корпус у грудні 1914 року і прапорщиком скерований до 9-го уланського Бузького полку, але по дорозі на фронт захворів скарлатиною і раптово помер), Кирило (нар.1898), Михайло (нар.1901 — пом.2 червня1923, Китай. Похований на Новому цвинтарі в Харбіні). Розлучилася, коли діти вже стали самостійними. Після Жовтневого перевороту 1917 року виїхала з Петрограда в Китай. Мешкала в Харбіні. Чудово володіючи іноземними мовами, працювала перекладачкою в канцелярії управління КСЗ в Харбіні. Останнім часом після полишення служби давала приватні уроки англійської та французької мови. Сама давня членкиня Жіночого гуртка при Будинку милосердя в Харбіні. Приблизно 1933 року прийняла постриг з іменем Магдалина. Померла 24 листопада1938 року і на третій день похована на Новому цвинтарі в Харбіні.
