Ярилгач (озеро)

Ярилгач
45°33′40″ пн. ш. 32°51′01″ сх. д. / 45.56111° пн. ш. 32.85028° сх. д. / 45.56111; 32.85028
Розташування
Країна  Україна і  Росія
Регіон Автономна Республіка Крим
Республіка Крим
Розташування Євпаторійський район, Крим, Україна
Прибережні країни Україна Україна
Геологічні дані
Тип солоне
Група озер Тарханкутська група озер
Розміри
Площа поверхні 1,6  км²
Глибина середня 0,2  м
Глибина макс. 0,45  м
Довжина 2,3  км
Ширина 1,6  км
Вода
Басейн
Інше
Міста та поселення [[Чорноморське (АРК)|]]
Код ДВР Росії 21010000111106300000340
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ярилгач.

Ярилгач, Сасик або Карлавське (крим. Yarılğaç) — озеро в Україні, 4-те за площею озеро колишнього Чорноморського району і 5-те — Тарханкутського півострова, розташоване на північному заході Євпаторійського району. Площа водного дзеркала — 1.6 км². Тип загальної мінералізації - гірко-солоне. Походження — лиманне. Група гідрологічного режиму — безстічне.

Географія

Входить до Тарханкутської групу озер. Ярилгач являє собою невелике грязе-солоне озеро, розташоване на північному заході Євпаторійського району Криму. Довжина — 2.3 км. Ширина: середня — 1.6 км, найбільша — 4.1 км. Глибина: середня — 0.2 м, найбільша — 0.45 м. Висота над рівнем моря — 0.4 м. Озеро використовується для рекреації.

Разом з озерами Джарилгач і Панське входить до групи озер, прилеглих до Ярилгачської бухти. Від Ярилгацької бухти озеро відділене перешийком (піщаним пересипом) (де розташована дорога Т-01-07), а від озера Джарилгач — перешийком (де розташована дорога Міжводне-Красна Поляна). Утворилося в результаті затоплення морем пригирлових частин балок і відмежовування їх від моря піщано-черепашковими пересипами. Пересип озера до теперішнього часу геологічно повністю не склався, збереглися пониження, які проривають під час штормів у морі[1].

Рівень води в залежності від сезону значно коливається: навесні та восени він збільшується за рахунок вод Ярилгацької бухти, які потрапляють під час розливів і штормів, іноді перекриваючи автомобільне сполучення з районним селищним центром Чорноморське дорогою ' 'Т-01-07; влітку рівень часто падає до критичного рівня через дуже посушливу ​​погоду в липні і серпні.

Середньорічна кількість опадів — менше 350 мм. Основне джерело — поверхневі і підземні води Причорноморського артезіанського басейну.

Рекреація

Дно озера вкрите шаром високомінералізованої грязі шаром від 5 до 35 см. Крім грязей на дні озера, грязі також розташовані в резервуарі, що на захід від озера (через насипну дорогу).

Мулові сульфатові грязі озера постановою Кабінету міністрів України від 11.12.1996 р., № 1499; ДСТУ 878-93 віднесені до лікувальних. Воду місцеві мешканці використовують у лікувальних цілях.

На думку Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ», рекреаційний ресурс озера — лікувальні грязі знищуються під дією безконтрольного масового використання. Фахівці асоціації вважають, що використання ресурсу має проходити під контролем Міністерства охорони здоров'я та санітарних служб Криму[2].

Примітки

  1. ↑ Матеріали до археологічної карти Криму (випуск 2). Т. Н. Смекалова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2014. Процитовано 21 червня 2014. [Архівовано 2014-07-27 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Курортники НИЩАТЬ ЛІКУВАЛЬНЕ ОЗЕРО ДЖАРИЛГАЧ. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 21 червня 2014.

Джерела і посилання

  1. ДНВП Картографія. Атлас Криму, 2004 р.
  2. ДНВП Картографія. Атлас Географії України, 2003 р.
  3. На сайті Рескомводгоспу АРК