Ян Свелінк |
---|
|
Народився | травень 1562 або травень 1562[4] Девентер, Оверейсел, Нідерланди[4] |
---|
Помер | 16 жовтня 1621(1621-10-16)[1][2][…] (59 років) Амстердам, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[1][4] |
---|
Поховання | Стара церква |
---|
Країна | Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів |
---|
Діяльність | композитор, органіст, педагог, музикознавець, теоретик музики, клавесиніст |
---|
Відомі учні | Генріх Шейдеман, Jacob Praetoriusd, Melchior Schildtd, Andreas Dübend, Samuel Scheidtd, Paul Siefertd, Gottfried Scheidtd і Cornelis Helmbreeckerd[4] |
---|
Знання мов | нідерландська[5] |
---|
Заклад | Стара церква і Амстердам |
---|
Напрямок | музика бароко |
---|
Жанр | Музика епохи Відродження |
---|
Посада | titular organistd |
---|
Рід | Sweelinck familyd |
---|
Батько | Pieter Sywertszoond[4] |
---|
Брати, сестри | Gerrit Pietersz Sweelinkd |
---|
Діти | Dirk Janszoon Sweelinckd |
---|
|
Ян Пітерсзон Све́лінк (нідер. Jan Pieterszoon Sweelinck, квітень або травень 1562, Девентер — 16 жовтня 1621, Амстердам) — нідерландський композитор, органіст, клавесиніст і педагог. Засновник північнонімецької органної школи.
Життєпис
Народився у місті Девентер, син органіста. Працював в Амстердамі, зокрема у Старій церкві (Аудекерк).
Автор великої кількості органних творів — ричеркарів, фантазій, капричіо, токат, для цих творів властива варіаційна форма, що складається з кількох великих частин, що слідують з наростанням ритмічної активності; тема варіюється шляхом ритмічних змін, обернень і стретних вступів; використання в експозиції кварто-квінтових імітацій підготовляє форму фуги. Принципи варіаційної обробки хоралів Свелінка отримали подальший розвиток у творчості його учнів і були продовжені Й. С. Бахом. У варіаціях на світські теми німецьких, французьких, англійських та інших композиторів того часу, в тому числі на теми Дж. Дауленд і П. Філіпса, особливо позначається вплив англійських верджинелістов, що виявляється у мелодико-гармонічному розвитку, окремих технічних прийомах, поряд з імітаційно-поліфонічними побудовами є і розділи гомофонно-гармонічні.
Окрім того, Свелінк є автором понад 250 вокальних творів (мотети, мадригали, шансони, псальми). Серед учнів Свелінка — Міхаель Преторіус, Самуель Шейдт, Пітер Гассе.
Див. також
Примітки
Література
- Tusler R.L. The organ music of Jan Pieterszoon Sweelinck. Bilthoven: A.B. Creyghton, 1958
- Curtis A., Sweelinck's keyoard music, L., 1969;
- Noske P. R., Forma formans… instrumentale muziek von J. P. Sweelinck, Amst., 1969.
- Т. H. Дубравская. Я, Свелинк [Архівовано 31 липня 2012 у Wayback Machine.] // Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
Посилання
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Генеалогія та некрополістика | |
---|
Література та бібліографія | |
---|
Тематичні сайти | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|