|
Яковлєв Роман Миколайович
Роман Миколайович Яковлєв (13 серпня 1976, Харків) — український та російський волейболіст та тренер, призер Олімпійських ігор, призер чемпіонатів світу та Європи. ЖиттєписПочав займатися волейболом у дев'ять років у харківській спортивній школі, тренуючись під керівництвом Коренко Любові Михайлівни. У 1992 році почав виступати за харківський клуб «Локомотив» та поступив у Харківську юридичну академію. У 1994 році став чемпіоном України, а у 1995 році, виступаючи за фарм-клуб «Юракадемія», став переможцем першої ліги. Через конфлікт з головним тренером «Юракадемії», перейшов до складу російського клубу «Білогір'я», отримав російське громадянство та перевівся на юридичний факультет Бєлгородського державного університету. У складі нового клубу двічі став чемпіоном Росії (1997 та 1998 роки). 15 травня 1998 року провів свій перший матч за національну збірну Росії. Це був матч проти збірної Польщі у рамках Світової ліги. У підсумку збірна Росії виграла срібні медалі, а Яковлєв став найкращим нападником «Фіналу чотирьох». У листопаді 1998 року увійшов до складу збірної на чемпіонат світу. У наступному сезоні Яковлєв став найрезультативнішим гравцем чемпіонату Росії. Розіграш Світової ліги гравець провів невдало, втративши місце у збірній. Перед чемпіонатом Європи гравець не входив до складу національної команди, але тренери змінили рішення, включивши його в остаточну заявку. На самих змаганнях у Відні поступово відвоював місце в основному складі в Олександра Герасимова, а збірна Росії виграла срібні медалі. Кубок світу, який відбувся в кінці року в Японії став одним із найкращих турнірів для спортсмена. У середньому він набирав 20 очкі за матч, а у фіналі проти Японії — 30. Росія стала чемпіоном, а Яковлєва було визнано найкращим нападником та найціннішим гравцем турніру. Восени 1999 року перейшов до складу аутсайдера чемпіонату Італії, клубу «Форлі». Яковлєв був ключовим гравцем клубу, ставши найрезультативнішим гравцем чемпіонату, а газета «La Gazzetta dello Sport» визнала його найкращим гравцем сезону. У 2000 році виграв срібну медаль Олімпійських ігор у Сіднеї. На цих змаганняях він встановив рекорд Росії швидкості подачі (125 км/год). Восени 2000 року почав виступи за іменитий італійський клуб «Модена Воллей», за який вже грав російський клуб Олексій Казаков. Разом із ним та гравцев «Парми» Сергієм Тетюхіним потрапив у автокатастрофу після якої відновлювався три місяці. У наступному сезоні став чемпіоном Італії, а також встановив рекорд результативності у сезоні, набравши в одному поєдинку 41 очко. Також у складі «Модени» він став фіналістом Ліги чемпіонів та володарем Кубка Європейських конфедерацій. Продовжував активні виступи за національну збірну. У 2001 та 2003 роках став бронзовим призером чемпіонату Європи, а у 2002 році став переможцем Світової ліги та срібним призером чемпіонату світу. У 2004 році повернувся у Росію, підписавши контракт із «Іскрою». Через рік став виступати за «Факел», з яким виграв Кубок Європейської конфедерації у 2007 році. У 2008 році почав грати за «Динамо-Янтарь» у Вищій лізі А. Через рік перейшов у московське «Динамо», де став ключовим гравцем. Гравець допоміг новій команді стати бронзовим призером чемпіонату Росії та фіналістом Ліги чемпіонів. У 2011 році став гравцем та капітаном краснодарського «Динамо», а восени отримав перший з 2003 року виклик у збірну Росії. Разом з нею виграв Кубок світу в Японії. У 2012 році перейшов у «Іскру», але згодом повернувся на правах оренди у краснодарське «Динамо». З наступного сезону грав за «Зеніт-Казань» та став чемпіоном Росії. Після нетривалого періоду в клубах «Урал» та «Нова» завершив кар'єру. З 2018 року працює старшим тренером клубу «Факел». Сім'я
Титули та досягнення
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
