Якименко Іван Родіонович

Іван Родіонович Якименко
Народження	13 березня 1903(1903-03-13) Куколівка
Смерть	7 вересня 1971(1971-09-07) (68 років) Куколівка
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1924–1927, 1941–1945
Партія	КПРС
Звання	Капітан
Формування	108-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Іва́н Родіо́нович Яки́менко (нар. 13 березня 1903(19030313) — пом. 7 вересня 1971) — радянський військовик часів Другої світової війни, заступник командира стрілецького батальйону 305-го гвардійського стрілецького полку 108-ї гвардійської стрілецької дивізії (37-й стрілецький корпус, 46-а армія, 3-й Український фронт), гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1945). Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання (1947–1951).

Життєпис

Народився 13 березня 1903 року в селі Куколівці Червонокам'янської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Олександрійський район Кіровоградської області) в бідній селянській родині. Українець.

Закінчив початкову школу, наймитував у багатіїв. Після встановлення радянської влади одним з перших вступив до сільськогосподарської комуни. З 1924 по 1927 роки проходив дійсну військову службу в лавах РСЧА.

У 1933 році закінчив 3 курси зернового технікуму. До початку німецько-радянської війни очолював колгосп «Червона громада» в селі Куколівці Червонокам'янського району.

Вдруге призваний до РСЧА в червні 1941 року Олександрійським РВК. Воював на Південному та 3-у Українському фронтах. В лютому 1943 року отримав легке поранення. Командував кулеметною ротою, був заступником командира 1-го стрілецького батальйону зі стройової частини 305-го гвардійського стрілецького полку 108-ї гвардійської стрілецької дивізії. Член ВКП(б) з 1944 року

Особливо відзначився в боях на території Угорщини. В ніч з 4 на 5 грудня 1944 року 1-й стрілецький батальйон під його командуванням, не зважаючи на сильний кулеметний і артилерійсько-мінометний вогонь супротивника, першим форсував річку Дунай. На захопленому плацдармі гвардії капітан І. Р. Якименко вміло організував закріплення стрілецьких груп, що переправились, і встановив систему вогню, чим сприяв швидкій переправі основних сил полку. В подальшому, переслідуючи відступаючого ворога, перерізав шосейний шлях Адонь-Будапешт, що дало змогу переправити на правий беріг Дунаю артилерію, боєприпаси і продовольство[1].

У 1945 році вийшов у запас. Повернувся до рідного села, де очолював колгосп «Червона громада», а згодом був обраний головою сільської ради.

Помер 7 вересня 1971 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм[2], гвардії капітанові Якименку Івану Родіоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (27.03.1945) та 2-го (10.11.1944) ступенів, Червоної Зірки (06.06.1944) і медалями.

Література

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 360–362.

Примітки

1. Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 13 квітня 2015.
2. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 року (рос.). Архів оригіналу за 11.05.2017. Процитовано 13.04.2015.

Посилання

• Біографія на «Az-libr.ru»(рос.)