uk %D0%AF%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F

Яблуня-колонія
	Яблуня-колонія у серпні Яблуня-колонія у серпні
	51°33′28″ пн. ш. 33°21′04″ сх. д. / 51.55777778° пн. ш. 33.35111111° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна; Сумська область,; м. Кролевець
Площа	0,1 га
Засновано	1972 р., 1998 р.
Оператор	Кролевецька районна станція юних натуралістів
	Яблуня-колонія (Сумська область)
	Яблуня-колонія у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колонія (значення).

Я́блуня-коло́нія — ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Особливий, унікальний об'єкт природно-заповідного фонду Сумської області.

Площа 0,1 га. Статус надано згідно з Указом Президента України від 09.12.1998 року № 1341 та від 12.09.2005 року № 1238. Перебуває у віданні Кролевецької районної станції юних натуралістів.

Розташування

Розташована в місті Кролевці Сумської області, район Андріївка (вулиця Андріївська, 71). Дістатися до пам'ятки природи можна залізницею або автодорогою «Київ-Москва», що проходять через місто Кролевець.

Яблуня зростає у вигляді куща, який за площею займає близько 10 соток. Орієнтовний вік — понад 200 років. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура, а налічують близько 15 стовбурів-гілок, що приросли до землі. Особливістю яблуні (досі ця властивість не була відома) є її здатність до самостійного вкорінення гілками (вегетативно). Віття нахиляється до землі і пускає коріння, коли один із стовбурів відмирає. Так яблуня продовжує собі життя. Набравшись сил, вже не гілки, а дерева піднімаються знову догори, рясно вкриваючись квітками навесні і червоно-білими, приємними на смак яблуками восени.

Легенди

За легендою, дерево має понад 220 років, тому що посадив його нібито садівник князя Мещерського^[ru], що колись жив і був похований в Андріївці. Місцеві жителі назвали диво-яблуню «колонією». Квітує вона щороку, але щоразу плодоносить тільки одна її половина, а друга частина відпочиває. Яблука на смак — солодкі і терпкі.

У місцевих жителів існує повір'я, що ця яблуня розмножується, як кущ аґрусу або смородини через те, що кілька століть тому на неї хтось наклав прокляття.

Історія

У тіні гілок яблуні покоїться могильна плита, на якій викарбувано: «Князь Петр Сергеев сын Мещерский^[ru] родился 1780 августа 24 умер 1848 февраля 18 в отроду 68 лет». Через це одна з поширених місцевих назв яблуні — «княжа».

Завдяки своїм особливостям диво-яблуня увійшла до історії садівництва. У 1948 році в четвертому томі своїх творів про неї згадує Іван Володимирович Мічурін. Вражений переказами про незвичайну яблуню-сад, Іван Володимирович просить відповідні служби міста Кролевець надіслати яблуневі живці.

У 1970 році, за свідченнями місцевого жителя, фахівця райсільгоспуправління М. Палиці, на землі лежали 9 стовбурів яблуні діаметром 30—40 см. До 2008 року їхня кількість майже подвоїлася.

Учені не спостерігають на цьому місці аномалій, але всі намагання посадити подібну яблуню в іншому місці не дають результатів.

Охорона

За рішенням виконкому Сумської обласної ради від 20 червня 1972 року, яблуня оголошена пам'яткою природи місцевого значення під назвою «Яблуня-колонія». Рішенням Сумської обласної ради № 1341/98 09.12.1998 року пам'ятка місцевого значення була скасована. У грудні 1998 року Указом Президента України її статус підвищений до загальнодержавного значення.

Разом з іншими незвичайними природними об'єктами яблуня є однією з перлин природно-заповідного фонду України.

Галерея

Див. також

Примітки

↑ Указ Президента України від 12 вересня 2005 року N 1238/2005 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 вересня 2013.

Джерела

Посилання

Колісніченко З. Вирватися з міста. Гетьманська столиця і 220-річна яблуня-колонія (день другий) // УП. Життя, 20 травня 2016

[1] Указ Президента України від 12 вересня 2005 року N 1238/2005 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 вересня 2013.

[1]