Юліус Скутнабб
На зимових Олімпійських іграх у Шамоні 1924 року він вперше виграв срібло на дистанції 5000 м позаду співвітчизника Класа Тунберга; наступного дня він став олімпійським чемпіоном на 10 000 м, а Тунберг взяв срібло. Оскільки це були перші зимові Олімпійські ігри, його час на 10 000 м автоматично став олімпійським рекордом. Ці показники, у поєднанні з його результатами на бігу на 500 м і 1500 м під час тих Олімпійських ігор, були достатніми для третього місця в змаганнях з багатоборства (які також були олімпійськими змаганнями з ковзанярського спорту, але лише в 1924 році), і Скутнабб повернувся додому з трьома медалями – по одному кожного кольору.[1] Пізніше в 1924 році Скутнабб виграв бронзову медаль на чемпіонаті світу з багатоборства, а в 1926 році він став чемпіоном Європи з багатоборства. Скутнабб брав участь у Зимових Олімпійських іграх 1928 року та виграв свою другу олімпійську срібну медаль на дистанції 5000 м (цього разу після Івара Баллангруда) у віці 38 років і 246 днів.[1] МедаліОгляд медалей, виграних Скутнаббом на важливих чемпіонатах, у яких він брав участь, із переліком років, коли він виграв кожну з них:[2]
Примітки
|