Юліан Заблоцький-Доброволя

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заблоцький.
Юліан Заблоцький-Доброволя
Народився11 листопада 1911(1911-11-11)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Глиняни, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 січня 1988(1988-01-05)[1] (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польська Республіка
 Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівська духовна семінарія Святого Духа Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВизвольний шлях (журнал) і Українська видавнича спілка[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоОУН, Організація українських націоналістів і Союз українців у Великій Британії Редагувати інформацію у Вікіданих

Юліа́н Забло́цький-Доброво́ля (11 листопада 1911(19111111), Глиняни, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 5 січня 1988, Лондон, Велика Британія) — український громадсько-політичний діяч, член Організації українських націоналістів, діяч діаспори.

Життєпис

Народився 11 листопада 1911 року в місті Глиняни Золочівського повіту.

У 1926—1932 роках навчався у Львівській духовній семінарії. 1930 року вступив до Організації українських націоналістів. Брав активну участь у націоналістичному та кооперативному русі на Глинянщині: був членом управи «Народного дому», товариства «Просвіта».

Арештований польською владою за підозрою у співучасті в убивстві Олексія Майлова, секретаря радянського консульства у Львові, яке організувала ОУН у відповідь на Голодомор 1932—1933 років.

У 1936 році був директором «Українбанку» в місті Глиняни.

Улітку 1939 року вдруге заарештований польською поліцією[3].

З початком німецько-радянської війни в 1941 році був уповноважений Українським державним правлінням проголосити Акт відновлення Української Держави в Києві після захоплення міста німецькими військами. Однак на підступах до міста нацистське гестапо арештувало Заблоцького. Надалі був в'язнем нацистських концентраційних таборів Аушвіц, Маутгаузен, Мельк та Ебензе. Звільнений 6 травня 1945 року.

Після завершення Другої світової війни брав участь у діяльності української діаспори в країнах Західної Європи. Спершу проживав у Німеччині, згодом перебрався до Франції. З 1957 року проживав у Великій Британії. Очолював Головну раду та Головний суд Закордонних частин ОУН. 1945 року обраний заступником президента Ліги українських політичних в'язнів[4].

У 1957—1960 роках чолював дипломатичну місію Антибільшовицького блоку народів на Далекому Сході, що базувалася на Тайвані[5][6].

Після повернення до Великої Британії до своєї смерті був директором Української видавничої спілки[7]. Крім того, був членом дирекції української кооперативної спілки «Нова фортуна», членом редакційної колегії часопису «Визвольний шлях», працював співробітником тижневика «Українець — Час».

Помер у Лондоні 5 січня 1988 року.

Примітки

  1. ↑ а б в г д колектив авторів Заблоцький-Доброволя Юліан // Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. ↑ Українці в Сполученому Королівстві: інтернет-енциклопедія — 2008.
  3. ↑ Романюк М. Створення та діяльність Золочівської округи ОУН (1937–1941) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2012. — Вип. 22. — С. 352.
  4. ↑ Слово політв’язня: періодичні видання Ліги українських політичних в’язнів 1946–1947 рр / упоряд. і відп. ред. Михайло Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. — Львів, 2019. — С. 50.
  5. ↑ ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна. Історична правда. Процитовано 14 липня 2024. 
  6. ↑ Липовецький,, Святослав (9 серпня 2022). ОУН і Тайвань проти СРСР і червоного Китаю. Український тиждень. 
  7. ↑ Українська Видавнича Спілка // Інтернет-енциклопедія «Українці в Сполученому Королівстві».

Джерела