Юзвінський Вадим Володимирович

Юзвінський Вадим Володимирович
 Старшина
Загальна інформація
Народження31 березня 1974(1974-03-31)
Городниця
Смерть21 серпня 2014(2014-08-21) (40 років)
Амвросіївка
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юзвінський.

Вади́м Володимирович Юзві́нський (31 березня 1974(19740331) — 21 серпня 2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1974 року в смт Городниця (Новоград-Волинський район, Житомирська область). Виростав із старшою сестрою Лесею; закінчив Городоцьку ЗОШ. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ; звільнився в званні старшини. 2003-го помер його батько. Працював на фарфоровому заводі, потім їздив на заробітки до Києва. Коли мамі у 2013-му стало зле (вона перенесла інфаркт), Вадим вирішив повернутися додому та допомагати всім можливим. Працював на пилорамі.

У часі війни мобілізований навесні 2014-го, механік-водій, 30-а окрема механізована бригада. Відправили в Херсонську область, потім блокпост біля Криму, Маріуполя; Донецьк, Амвросіївка. З літа брав участь у боях на сході України.

Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). 8 серпня зазнав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер 21 серпня. В «Книзі пам'яті» місцем смерті зазначено село Круглик Лутугинського району Луганської області — під час проведення ударно-пошукових дій.

Похований 24 серпня 2014 року в рідному смт Городниця.

Без Вадима лишились мама Ольга Юзвінська, сестра, троє дітей (був тричі одружений; з них донька Валерія)[1][2]

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 2
  • вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[3]
  • в Городницькій ЗОШ відкрито меморіальну дошку його честі[4]

Примітки

  1. ↑ Український Меморіал
  2. ↑ Львів'яни передали подарунок доньці загиблого військового з Житомирщини
  3. ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
  4. ↑ У Новоград-Волинському районі відкрили три меморіальні дошки героям АТО. Архів оригіналу за 12 листопада 2022. Процитовано 12 листопада 2022. [Архівовано 2022-11-12 у Wayback Machine.]

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.