Шунт (електротехніка)

Шунт

Шунт (англ. Shunt) — електричне або магнітне відгалуження, яке вмикають паралельно до основного кола, аби відвести частину струму з цього кола; або відгалуження вимірювального приладу (наприклад, амперметра). Операцію підключення шунта називають шунтуванням.

Шунтування — процес паралельного під'єднання електричного елемента до іншого елемента, зазвичай з метою зменшення підсумкового електричного опору кола.

Вперше був запропонований в 1893 році американським винахідником Едвардом Вестоном (Патент США № 496 501 від 2 травня 1893)[1].

Застосування

Шунти дозволяють розширити діапазон вимірювання амперметрів магнітно-електричної системи. При цьому необхідний опір шунта розраховують за формулою:

${\displaystyle R_{2}={\frac {R_{1}\cdot I_{1}}{I-I_{1}}}}$, де

${\displaystyle R_{2}}$ — опір шунта;

${\displaystyle R_{1}}$ — опір амперметра;

${\displaystyle I}$ — максимальний струм, який буде відповідати повному відхиленню стрілки приладу;

${\displaystyle I_{1}}$ — номінальний максимальний струм, який амперметр може виміряти без шунта.

Якщо необхідна межа вимірювання значно перевершує номінальний струм амперметра, то цим струмом у знаменнику можна знехтувати, і тоді формула набуває вигляду:

${\displaystyle R_{2}={\frac {R_{1}\cdot I_{1}}{I}}}$

Наприклад, для вимірювання струмів до 10 А амперметром, який має опір 2000 Ом і максимальний струм 50 мкА, знадобиться шунт опором

${\displaystyle R_{2}\approx {\frac {2000\cdot 5\cdot 10^{-5}}{10}}=0{,}01}$ Ом.

Література

• Будіщев М. С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна техніка. Підручник. — Львів: Афіша, 2001. — 424 с.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.

Примітки

1. Патент США № 496,501 від 2 травня 1893 р.