|
Шум і лють
«Шум і лють» також відомий українською як «Галас і шаленство» (англ. The Sound and the Fury) — magnum opus американського письменника Вільяма Фолкнера, що належить до літературного напряму «південна ґотика». Виданий у 1929 році, роман не одразу завоював прихильність читачів. Лише через два роки на хвилі читацької уваги до роману «Святилище», «Галас і шаленство» здобуває комерційний успіх та схвальні відгуки критиків. У романі автор використовує принцип «подвійного бачення» для розкриття однієї і тієї ж проблеми й потік свідомості, започаткований Марселем Прустом та Вірджинією Вульф. Номер 5 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1] Походження назви творуНазва роману та деякі його символи-лейтмотиви (тінь, свічка та ін.) відсилають нас до монологу Макбета з дії 5, сцени 5 однойменної трагедії Вільяма Шекспіра (в українському перекладі Бориса Тена репліку «The sound and fury», перекладено як «гучність і безглуздя»; в перекладі Панька Куліша ця репліка перекладена як «гучність та ярливість») Крім того, фраза «told by an idiot» (укр. «розказана дурнем») проводить паралель з Бенджі, одним з оповідачів Компсонівської історії, що страждає на вроджений аутизм.
Сюжет романуРоман поділений на 4 частини і кожна з них, взята окремо, є «невдалою», за словами автора, спробою розповісти одну і ту ж історію в чотирьох різних площинах. Бенджі, Квентін, Джейсон і «я сам» — таку систему координат письменник вибирає для того, щоб висвітлити історію Компсонів перед собою і читачем. Композиція роману є простою і складною водночас. Кожна з частин має свого оповідача, а четверта частина часто іменується «історією Ділсі», тому що фігура стороннього оповідача супроводжує саме стару служницю.
Частина 1: 7 квітня, 1928Перша частина роману розповідається Бенджаміном «Бенджі» Компсоном, який страждає на вроджений аутизм. В одному із своїх пізніх інтерв'ю Фолкнер, пояснюючи чому він вибрав оповідачем аутиста Бенджі, сказав, що його привабила ідея абсолютної «сліпої і зосередженої на собі невинності дитини», якою може володіти лише людина з ментальними вадами — «людина, яка знає що відбувається, але не розуміє чому».
Частина 2: 2 червня, 1910Друга частина твору є викладеною Квентіном Компсоном, меланхолійним студентом-першокурсником Гарварду. Оповідь ведеться в формі монологу, наповненим роздумами про смерть та відчуження від сім'ї сестри Кедді. Так як і перша, друга частина викладена непослідовно, проте з явним розмежуванням спогадів та теперішнього життя Квентіна в Кембріджі. Фолкнер повністю ігнорує правила граматики, пунктуації та правопису, використовуючи замість цього хаотичні набори слів, фраз та речень, без вказівки на те, де закінчується одне і починається інше. Цей безлад повинен підкреслити депресію Квентіна та стан його розуму, що весь час погіршується. Частина 3: 6 квітня, 1928Розповідь третьої частини ведеться від імені Джейсона Компсона, улюбленого сина своєї матері та фінансової опори всієї сім'ї. Історія Джейсона найбільш прямолінійна та відображає його нехитре бажання добитись матеріального достатку. Основну увагу читача привертає протистояння Джейсона та його племінниці Квентіни, безжального цинізму та нерозважливої пристрасті. Ця частина книги дає найповнішу картину внутрішнього укладу сімейства Компсонів. Частина 4: 8 квітня, 1928Це єдина частина роману, що ведеться не від першої особи, а від стороннього спостерігача та є сфокусованою на служниці-негритянці Ділсі та на її наївній турботі і бажанні врятувати душу Бенджі. Конфлікт Джейсона та Квентіни досягає свого апогею, висвітлюючи при цьому недоречно вибухові та мстиві риси характеру першого. Кінець роману наголошує на невідворотному пристосуванні кожного з героїв та його системи цінностей до існування в цьому неідеальному світі. Погляд Бенджі знову став «порожнім та світлим», а світ, що його оточує «стовпи і дерева, вікна, двері та вивіски — все на своїх призначених місцях». Характерні особливості роману«Галас і шаленство» можна назвати «романом без героя», хоча багато дослідників наголошують на ключовій ролі Кедді в сюжеті роману. Цей хід втілений автором досить нетривіально: ми кожного разу бачимо героїню лише мигцем і завжди опосередковано. Кедді говорить і діє виключно в пам'яті своїх братів; вона — тінь минулого, майже абстрактна величина, яка при цьому визначає характер теперішнього і весь хід розповіді. Її «теперішнім» втіленням в романі є Квент́іна, яка одночасно є моральним двійником Кв́ентіна (в оригіналі їхні імена абсолютно ідентичні&Mbps;— Quentin). Квентіна, дочка Кедді й невідомого батька, може сприйматись як і «дочка» Квентіна. Один із нав'язливих мотивів другої частини роману — мотив інцесту («Батьку я здійснив кровозмішення Це я Я а не Долтон Еймс»).
Хронологічний порядок подій в романіПри читанні роману основні труднощі викликають часові зсуви в першій і другій частині (переходи від одного часового плану до іншого супроводжуються в тексті курсивом). Саме тому в додатку до коментарів книжки часом йдуть хронологічні таблиці, що допомагають читачеві розібратись в подіях та датах. Однак, як справедливо помітив Жан-Поль Сартр, коли читач піддається спокусі відновити для себе хронологію подій («У Джейсона і Керолайн Компсонів було троє синів і дочка. Дочка, Кедді, зійшлась з Долтоном Еймсом, завагітніла від нього і була вимушена терміново шукати чоловіка…»), він негайно «помічає, що розказує зовсім іншу історію». Тому до таблиць слід вдаватись лише з крайньою обережністю, щоб не зруйнувати ефект «повного занурення» в текст, на який розрахована поетика Фолкнера.
Хронологічна таблиця до першої частини роману
Хронологічна таблиця до другої частини роману
Екранізації романуВ 1959 році вийшов однойменний фільм режисера Мартіна Рітта за участі Юла Бріннера, Джоан Вудвард, Маргарет Лейтон та Стюарта Вітмана. Нагороди і премії
Переклади українською
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
