|
Шуйський Дмитро Іванович
Князь Дми́тро Іва́нович Шу́йський (бл. 1560—1612) — воєвода Московського царства Смутного часу. Син князя Івана Андрійовича Шуйського. Після воцаріння старшого брата Василя IV Шуйського (1606) вважався спадкоємцем престолу. БіографіяНамагаючись захистити своїх дітей, князь Іван Андрійович Шуйський, його батько, в 1572 1572 одружив Дмитра з дочкою опричника Малюти Скуратова Катериною. Ринда «з іншим саадаком» у царя 1577 і 1579, кравчий 1580-86 на місце Годунова. Воевода каргопольский (1586-87). Боярин з квітня 1586. Під час переслідування Шуйських Годуновим з 1587 перебував на засланні в Шуї. В 1591 Годунов, вже не бачачи небезпеки з боку Шуйських, повертає їх до Москви. З тих пір Шуйські в цілому поводилися лояльно. У 1591 знову введений в Боярську думу. У 1591 з братом Олександром проти кримських татар у Коломенського у Великому полку при Федорі Івановичу Мстиславському і Годунові. Перший воєвода передового полку в армії Мститславського в Кримському поході до Серпухова у 1598. Воєвода Великого полку проти Лжедмитрія I у Брянську у 1604. Головний воєвода 1606-10 за царя Василии IV Шуйського, що не виграв, проте, практично жодного бою. В битві під Болховом, при наступі війська Лжедмитрія II на Москву, Дмитро Шуйський діяв вкрай нерішуче і надто обережно. Його передчасний наказ відводити «наряд» викликав паніку в війську та його розгром, з подальшим приходом Лжедмитрія II під Москву і обґрунтуванням в Тушинському таборі. Вважається, що Дмитро Шуйський заздрив військовим успіхам і популярності визволителя Москви Михайла Скопіна-Шуйського попросив дружину отруїти його на одному з бенкетів. Російська армія залишилася без визнаного лідера, а Дмитро Шуйський програв черговий свій бій під Клушино, після якого відбулося повалення Шуйських, а Москва окупована поляками. Був відсутній під час весілля свого брата з царицею Марією. На це іноземці звернули увагу. у «Щоденнику Марини Мнішек» описано, як пізніше якийсь пан Коморовський писав з Москви воєводі Юрію Мнішку в Ярославлі: «Дмитро Шуйський повернувся, втративши будь-яку надію, з-під Алексін, а дорікав цареві, що той одружився, кажучи: "Ти веселишся , а кров безневинна ллється". Також сказав йому, що вже царювати тобі залишилося недовго, бо нема на кого тобі спертися, а тому подумай про себе і про нас, поклонитися треба того, кому царство по справедливості належить». Хоча, скоріш за все, невдоволення брата викликало зміна його положення і потенційна поява новонароджених спадкоємців [1]. Після падіння Василя IV Шуйського поляки вивезли всіх потомків Шуйських до Польщі. Дмитро, як і його дружина і брат, помер в полоні в 1612 році ув'язненим в Гостинінському замку. 1635 року, після укладення миру з Річчю Посполитою, тіла померлих урочисто перевезли до Московії. Василя Івановича було поховано в Архангельскому соборі в Москві, Дмитра Івановича - на Ваганьковському кладовищі. Останки Катерини були перевезені до Суздаля і поховані з північного боку Покровського собору[2]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
.png)