Шкурко Микола Пантелійович

Шкурко Микола Пантелійович
Микола Шкурко, 2015 рік
Народився16 грудня 1954(1954-12-16) (70 років)
с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьнауковець
Відомий завдякиКраєзнавець, громадський діяч, підприємець, благодійник
Alma materНаціональний університет харчових технологій

Микола Пантелійович Шкурко (нар. 16 грудня 1954, с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область) — український краєзнавець, громадський діяч, підприємець-благодійник.

Біографічні відомості

Є нащадком сотників Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького Зимницьких[1].

Закінчив 1977 року Київський технологічний інститут харчової промисловості, інженер-технолог м'ясної промисловості. В 1977—1979 роках служив у Радянській армії, офіцер запасу. Працював на Ніжинському, Конотопському м'ясокомбінатах, Бахмацькому птахокомбінаті, Ніжинському консервному комбінаті, Ніжинському жиркомбінаті[2]. Заснував і був генеральним директором Просвітньої виробничо-комерційної фірми «Сяйво» (1993—2023), директором Благодійного фонду «Ніжен» (від 2002 і до сьогодні)[3].

Громадська діяльність

Заснував і очолював (1989—1996, знову — з 2012) Ніжинське товариство української мови імені Тараса Шевченка (після проголошення Незалежності України — Ніжинське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка)[4], був заступником голови Чернігівського обласного об'єднання товариства «Просвіта»[5], ініціатор заснування (2022) Громадської спілки"Ніжинське товариство «Просвіта»". Редактор газети «Нова Просвіта» (2003—2004, 2022)[6].

Один із засновників РУХу за Перебудову в м. Ніжин[7]. Ініціатор встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку в Ніжині (1991).

Голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» (2017-2023), директор Благодійного фонду «Ніжен» (із 2002 р.), голова Асоціації «Об'єднання підприємств Ніжинщини» (із 2011 р.),голова Регіональної галузевої ради підприємців з питань торгівлі приЧернігівській обласній державній адміністрації (2009-2010 ), голова Ради підприємців при Ніжинській міській раді (2019-2021)[5], член низки дорадчо-консультаційних органів при Ніжинській міській раді, Ніжинській районній державній адміністрації, Чернігівській обласній державній адміністрації.

Популяризатор творчості І. Качуровського (1918—2013). Як керівник Благодійного фонду «Ніжен» здійснив почесне поховання І. Качуровського в с. Крути Ніжинського району Чернігівської області, згідно із заповітом письменника (2013)[8].

Співучасник створення «Ніжинської стіни героїв» (2018), організатор встановлення пам'ятного каменя-стели на честь 370-ї річниці утворення Ніжинського полку Війська Запорозького (2018)[9], пам'ятного каменя-стели на честь Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького (2019), каменя-стели на вшанування пам'яті Гетьманів Війська Запорозького Івана Мазепи і Пилипа Орлика та їхнього союзника короля Швеції Карла ХІІ (2021).

Творчий доробок

Упорядник видань з історії Ніжина та Ніжинщини: «Історія Ніжена мовою дат» (2004), «Голодомор на Ніжинщині» (2009), спогадів Ф. Проценка «Мистецькі спомини. 1880—1930» (1993)[10], І. Качуровського «Крути мого дитинства» (2007), О. Лазаренка «Спогади про Ніжин» (2015). Співавтор епістолярного збірника «Ігор Качуровський — Микола Шкурко: Листування. 1994—2013. Мюнхен–Ніжен» (2016)[11]. Автор-упорядник книги "Ніжин: долі та спогади" (2024).

Упорядник і відповідальний редактор просвітницьких видань: «Питання мови, справа буття нації» (2016); «Боротьба за мову триває» (2019); "Біла книга «Просвіти» (2022).

Співавтор робіт:

Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. "Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2019 і 2024);

Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Коропська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2023);

Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Борзенська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024);

Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Батуринська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024);

Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Кролевецька сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024).

Усі видання розміщено у вільному доступі на сайті БФ "Ніжен" (https://nizhen.com.ua/?part_id=70).

Автор статей у «Енциклопедії сучасної України».

Автор публіцистичних і наукових[12][13] статей, присвячених проблемам державотворення.

Відзнаки

  • За активну громадську діяльність нагороджений грамотою та нагрудним знаком Чернігівської обласної ради (2015).
  • Лауреат Чернігівського обласного конкурсу «Благодійник року» в номінації «Благодійник року — представник малого бізнесу» (2020)[14]

Примітки

  1. ↑ Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 24 с.
  2. ↑ Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009. — С. 423.
  3. ↑ Бій під Крутами як пересторога нащадкам (104 роки потому)
  4. ↑ https://nizhen.com.ua/uploads/files/yuvilei_prosvity.pdf
  5. ↑ а б Бізнес і підприємництво — шлях до самореалізації / Інтерв'ю з М. Шкурком
  6. ↑ «Нова Просвіта» — дієва формація державотворців![недоступне посилання] // Чернігівщина
  7. ↑ Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011. — С. 121.
  8. ↑ Горлач Леонід. Три повернення додому // Отчий поріг
  9. ↑ https://nizhynrada.gov.ua/news/novini/vidkrittya-pam-yatnogo-znaku-na-chest-370-richnici-utvorennya-nizhinskogo-kozackogo-polku
  10. ↑ Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998. — С. 244—245.
  11. ↑ Хомич, Лада Миколаївна. Ігор Качуровський в інтелектуальному житті Ніжина (1992—2013 роки) / Л. М. Хомич // Наш український дім: науково-популярний часопис для вчителів України та діаспори. № 1/2021 / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2021. — С .41-50
  12. ↑ [1]
  13. ↑ Шкурко М. П. Підтримка гетьмана Павла Скоропадського на Ніжинщині / М. П. Шкурко, М. М. Науменко, В. М. Ємел'янов // Національна та історична пам'ять. — 2013. — Вип. 7. — С. 292—284. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ntip_2013_7_37
  14. ↑ Добіг кінця 12-й конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських

Література

  • Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998;
  • Станіслав Реп‘ях. А всередині — камінь. Портрети земляків (Ігор Качуровський).—Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2006. — стор. 8, 142;
  • Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009;
  • Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011;
  • Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого не прочитаєте в історії літератури: спогади. Київ, Ярославів Вал, 2017.
  • Емельянов В. Н. Наше время. — Ніжин, Видавець Лисенко М. М., 2015. (рос.)

Посилання