Шипилівка

село Шипилівка
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Сіверськодонецький район
Тер. громада	Лисичанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44120050130017029
Основні дані
Населення	500
Поштовий індекс	93311
Географічні дані
Географічні координати	48°58′2″ пн. ш. 38°16′32″ сх. д.
Місцева влада
Карта
Шипилівка
Шипилівка
Мапа
Шипилівка у Вікісховищі

Шипи́лівка — село в Україні, у Лисичанській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.

Розташоване на річці Сіверський Донець.

Географія

Село розташоване в північно-західній частині Луганської области у невеликій долині струмка на правому березі Сіверського Дінця.

Транспорт

Існує автобусне сполучення з розташованим поблизу містом Привілля.

Підприємства та установи

У селі діє декілька магазинів, функціонує сільській клуб, бібліотека, початкова школа, відділення зв'язку. На березі Сіверського Дінця є пляж, неподалік розташовані турбази Райський Уголок та Гражда.

Історія

У 1360-х роках Абдулах-хан тимчасово переніс столицю Золотої Орди неподалік території сучасної Шипилівки.

Тут існував запорізький зимівник Кальміуської паланки.

Дата заснування села ймовірно пізніша за 1763 рік, тобто пізніше дати заснування військового поселення 5-ї роти Бахмутського гусарського полку на місці Привілля.

Назва села ймовірно йде від прізвища пана (скоріш за все колишнього військового), що проживав тут. На південно-західному кінці села, у дубовому гаю можна знайти залишки фундаменту панського дому.

Шипилівка згадується у переписі населення Азовської губернії 1778 року у Бахмутському повіті: «На вновь отведенных Азовскою губернскою канцеляриею дачах владельческие селении: Капитана Иванова в слободе Шипиловке, число душ: муж. 110, жен. 91»

За даними 1859 року Шепилівка, панське село над Сіверським Дінцем, 19 господ, 196 осіб.[1]

У 1920-х роках у селі працювали цегельний та гончарний заводи.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 30 людей[2].

Під час Німецько-радянської війни поблизу Шипилівки знаходилася транспортна переправа через Сіверський Донець, за село велися жорстокі бої. Окупація села німцями відбулася восени 1941-го. Визволення — взимку 1942-го, а остаточно вже восени 1943-го. У пам'ять про загиблих воїнів у центрі села встановлено пам'ятник. До середини 1970-х років у річці на переправі стояли підбиті радянські танки.

Під кінець 1940-х років село було електрифіковане.

На початку 1960-х років до села була прокладена асфальтована дорога, проведений водопровід.

У 1970-х роках на березі Сіверського Дінця поблизу Шипилівки почалося активне будівництво турбаз, що було ініційоване великими підприємствами, які розташовані поблизу.

У 2006 році завершена газифікація села.

Російсько-українська війна

Село було захоплене окупантами наприкінці червня — початку липня 2022 року внаслідок російсько-української війни.

Літня ставка хана Золотої Орди

Неподалік села археологи виявили літню ставку хана Золотої Орди. Місцева влада має намір включити цю пам'ятку до об'єктів туристичного маршруту краю.[3]

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 500 осіб, з них 83,38 % зазначили рідною українську мову, 16,49 % — російську, а 0,13 % — іншу[4].

Фотогалерея

• 
• 
  Головна вулиця Донецька
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
  стічна канава
• 
  Пляж турбази
• 
  Глина
• 
  вул.Донецька
• 
  Меморіал
• 
  Сільський пляж

Посилання

• Луганские археологи решились «раскопать» летнюю ставку хана Золотой Орды. «Восточный Вариант». 3-07-2013.(рос.)

• Сакральная Луганщина: здесь была столица Золотой Орды. Укрінформ. 12.11.2015.(рос.)
• Вблизи Лисичанска найдены останки ставки Золотой Орды (фоторепортаж). «Лисичанск Инфо». 01.08.2013. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 9 травня 2020.(рос.)

• Ставка ханов Золотой Орды - находка, заслуживающая статус археологического памятника национального значения. Луганский регион. 1.08.2013. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 9 травня 2020.(рос.)

Див. також

• Привілля
• Лисичанськ
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

Примітки

1. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
2. Мартиролог. Луганська, ст. 421 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 2 квітня 2016.
3. В ближайшее время Луганщина может получить мощный импульс в развитии туризма [Архівовано 10.082013 у Wayback Machine.](рос.).
4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 24 січня 2015. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]