Шинкарьов Олександр Федорович

Шинкарьов Олександр Федорович
Народився	1906 Синельникове, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Громадянство	Росія,  СРСР
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди

Олександр Федорович Шинкарьов (1906(1906), станція Синельникове, тепер місто Дніпропетровської області — ?) — український радянський діяч, керуючий справами РНК УРСР, міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1949—1952 роках.

Життєпис

Народився в родині робітника-залізничника. Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником цегельно-керамічного заводу, на якому пропрацював до 1924 року. У 1922 році вступив до комсомолу.

З 1924 року — на комсомольській, радянській та господарській роботі районного, обласного і республіканського значення.

Член ВКП(б) з 1930 року.

Освіта вища. Навчався в Харківському будівельному інституті, Московському заочному силікатному інституті.

У травні 1938 — червні 1940 року — керуючий справами Ради народних комісарів Української РСР. З 1941 року працював заступником народного комісара промисловості будівельних матеріалів УРСР.

З 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З 1942 року — на відповідальній роботі в Українському штабі партизанського руху.

У грудні 1944 — 12 квітня 1946 року — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

12 квітня 1946 — 6 травня 1952 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

У 1952 — травні 1953 року — заступник начальника «Укрводбуду» із загальних питань.

З травня 1953 року — начальник Головного управління порцеляно-фаянсової промисловості Міністерства місцевої та паливної промисловості Української РСР.

З червня 1957 року — начальник управління порцеляно-фаянсової та скляної промисловості Ради народного господарства (раднаргоспу) Київського економічного адміністративного району.

Подальша доля невідома.

Звання

• майор

Нагороди

• орден Леніна (23.01.1948)
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (.05.1945, 6.04.1985)
• ордени
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ст. (25.10.1944)
• медаль «За бойові заслуги» (6.11.1945)
• медаль «За оборону Сталінграда» (1942)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

Джерела

• газета «Вінницька правда» (Вінниця) — 12 січня 1947 року.