Шиллінгер Йосип Мойсеєвич

Шиллінгер Йосип Мойсеєвич
Народився31 серпня 1895(1895-08-31)[1][4][5]
Харків, Російська імперія[1]
Помер23 березня 1943(1943-03-23)[1][2][3] (47 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
·рак легень
Країна США
 СРСР
Діяльністькомпозитор, музикознавець, теоретик музики, музичний педагог
Alma materСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Відомі учніLawrence Berkd, Джордж Гершвін, Гленн Міллер, Oscar Levantd, Бенні Гудмен, Leith Stevensd, George Duningd, Van Cleaved, Eddy Mansond, Fred Steinerd і Leroy Lovettd
Знання мовросійська і англійська
ЗакладНова школа

Йосип Мойсейович Шиллінгер, також Джозеф Шиллінгер (англ. Joseph Schillinger; (31 серпня 1895(18950831), Харків — 23 березня 1943, Нью-Йорк) — радянський та американський композитор, музичний педагог і музикознавець, насамперед відомий своєю системою музичної композиції Шиллінгера[en].

Біографія

У 1917 році Йосип Шиллінгер закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію по класу композиції, фортепіано і диригування. Викладав композицію у Харкові з 1918 року. В 1919—1922 роках керував Українським симфонічним оркестром там же, перетвореному ним у Естрадно-симфонічний оркестр України — прообраз першого у світі симфо-джазу. В 1922—1928 роках Йосип Шиллінгер працював консультантом Народного Комісаріату освіти Петрограді, потім у Ленінграді. У 1928 році, будучи співголовою з Б. В. Асафьєвим по лінії міжнародної Асоціації музики, попрямував на стажування до США, де в Нью-Йорку жила його тітка по батькові Надія Шиллінгер. В цей же час в якості радянського резидента до Америки виїхав винахідник і музикант Л. С. Термен, який перебував у дружніх стосунках з Шиллінгером з консерваторської лави. Там вони дали ряд гучних концертів для терменвоксу (фр. — голос Термена), першого у світі безконтактного музичного синтезатора на основі електромагнітних випромінювань, винайденого Терменом. У США Йосип Шиллінгер готує ґрунт для еміграції і в 1928 році остаточно залишає СРСР, забравши з собою ноти музичних творів і особистий архів.

Йосип Шиллінгер був відомий також як поет, математик, художник, скульптор, фотограф, перший в Радянському Союзі пропагандист джазу, а також один з лідерів АСМ (Асоціації сучасної музики).

Йосип Шиллінгер був одним з помітних композиторів раннього радянського періоду. Він був другом Дмитра Шостаковича та Льва Термена. Створив один з перших академічних творів для терменвоксу (з оркестром)[6]. Емігрувавши в США, Шиллінгер майже повністю перестав складати музику, переключившись на заняття музичною теорією і педагогікою. Він був учителем Джорджа Гершвіна та Гленна Міллера, а також (за деякими даними) Бенні Гудмена, Томмі Дорсі та інших.

Теорія Шиллінгера, опублікована посмертно, становить два величезних томи (1640 сторінок) «Системи музичної композиції Шиллінгера», а також «Математичні основи мистецтв». Концепція моделей (або фігур) стала основоположною в його теорії. Ці моделі у додатку до тривалостей, висот та інших параметрів і створювали ритмічні мотиви, мелодику тощо.

Цитати

«Всі музичні процеси — це тільки особливі випадки загальної схеми створення моделей». (Йосип Шиллінгер)

Література

  • Гойови Д. Иосиф Шиллингер — композитор и утопист // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської держ. консерваторії ім. А. В. Нежданової. — Вип. 3. — Одеса: Астропринт, 2002. — С. 99-103. ISBN 966-549-856-8
  • Иванова Е. М. Иосиф Шиллингер: число и график как инвариант творческого решения (к проблеме синтеза искусств в XX веке) // Проблемы художественного синтеза. СПб., 2004. С.16-19.
  • Кравец В. Ф., Бахмет Т. Б. Явление пророка // З музично-педагогічного та дослідницького досвіду: Збірка статей. Вип 2. / Упорядник Г. І. Ганзбург, загальна редікція А. С. Зареченської — Харків: Сага, 2008. — С. 3-67. ISBN 978-966-2918-71-7

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #143746480 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ Grove Music Online — OUP.
  5. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  6. ↑ Иосиф Шиллингер ЭЛЕКТРИФИКАЦИЯ МУЗЫКИ [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.] Фрагменты рукописи, 1931 (рос.)