Шейніс Давид Ісайович

Шейніс Давид Ісайович
Народився5 вересня 1877(1877-09-05)
Липкани, Хотинський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Померневідомо
КраїнаСРСР СРСР Російська імперія
Національністьєврей
Місце проживанняМосква, вул. Мохова 9, кв. 17[1]
Діяльністьспівробітник НКВС
Alma materЗлатопільська чоловіча гімназія
Посаданачальник підрозділу
Конфесіяюдаїзм
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шейніс.

Дави́д Іса́йович Ше́йніс (нар.5 вересня 1877, Липкани, Хотинський повіт, Бесарабська губернія — пом.?) — співробітник НКВС, начальник підрозділу.

Життєпис

Родина

Народився 5 вересня 1877 року в родині липканського міщанина юдейського віросповідання.

Навчання

Склав іспити та отримав свідоцтво № 1374 від 5 грудня 1894 року на звання аптекарського учня у Кам'янець-Подільській гімназії.

1901 року допущений до іспитів зрілості без предметів Давні мови та Німецька мова у чоловічій гімназії міста Златопіль, успішно їх склав і отримав свідоцтво за № 626[2].

Ймовірно здобув університетську юридичну освіту в Києві, про що свідчить його дослідницька праця[3] та згадка про його роботу юристом[4].

Професійна діяльність

На 1 січня 1924 року[5], на 1 січня 1926 року[6] та на 1 січня 1929 року[7] — начальник житлового відділу Головного управління комунального господарства НКВС РРФСР.

На 1 січня 1930 року — начальник планово-статистичного бюро Головного управління комунального господарства НКВС РРФСР[7].

Відомі праці

  • Шейнис, Д.И. Еврейское студенчество в цифрах : (По данным переписи 1909 г. в Киев. ун-те и Политехн. ин-те). — Київ : И. Шенфельд, 1911. — 73 с.(рос. дореф.)
  • сост. Д. И. Шейнис. Жилищный вопрос: сборник декретов, распоряжений и инструкций с разъяснениями. — М. : Издание Главного управления коммунального хозяйства НКВД, 1923. — 123 с.(рос.)

Зазначення

  1. ↑ Нерухомість Москви//Apartment.ru(рос.)
  2. ↑ Державний архів Кіровоградської області. Свідоцтво зрілості Шейніса Давида Ісайовича. Ф. 499 опис 1 справа 564 С. 1 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  3. ↑ Шейнис, Д.И. Еврейское студенчество в цифрах : (По данным переписи 1909 г. в Киев. ун-те и Политехн. ин-те). — Київ : И. Шенфельд, 1911. — 73 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Казусь И.А. Советская архитектура 1920-х годов: организация проектирования. — М. : Прогресс-Традиция, 2009. — С. 225. — ISBN 5-85646-109-6.(рос.)
  5. ↑ Справочник. Под ред. акад. А.Н.Яковлева; авторы-сост.:А.И.Кокурин, Н.В.Петров. ЛУБЯНКА:Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. — М. : МФД, 2003. — С. 184. — ISBN 5-85646-109-6.(рос.)
  6. ↑ Справочник. Под ред. акад. А.Н.Яковлева; авторы-сост.:А.И.Кокурин, Н.В.Петров. ЛУБЯНКА:Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. — М. : МФД, 2003. — С. 185. — ISBN 5-85646-109-6.(рос.)
  7. ↑ а б Справочник. Под ред. акад. А.Н.Яковлева; авторы-сост.:А.И.Кокурин, Н.В.Петров. ЛУБЯНКА:Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. — М. : МФД, 2003. — С. 187. — ISBN 5-85646-109-6.(рос.)

Посилання

Джерела

Див. також


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.