Шевченко Євген Ігорович

Шевченко Євген Ігорович
Народився	20 січня 1961(1961-01-20) (63 роки)  Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	митець
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка

Євген Ігорович Шевченко (20 січня 1961(19610120), Преображенка) — український громадський та культурний діяч, мистецтвознавець, лексикограф, книговидавець, дослідник традиційної народної культури. Заслужений діяч мистецтв України (2002), голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2004); голова Координаційної Ради Національних творчих спілок України (з 2014); головний редактор журналу «Народне мистецтво» (з 2006); керівник видавничого центру "Народні джерела" (з 2006); член Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007—2011); член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1991).

Життєвий шлях

Євген Шевченко народився 20 січня 1961 року в с. Преображенка Криничанського району Дніпропетровської області. У 1978 році закінчив середню школу смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області із золотою медаллю. У 1983 році закінчив Дніпропетровський Державний університет. Після отримання вищої освіти Євген Ігорович пройшов довгий шлях, який в основному пов'язаний з науково-громадянською діяльністю. Спочатку він став завідувачем сектору внутрішньої й зовнішньої індустрії подорожей — Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» Дніпропетровської області (1983—1985). Протягом року працював як науковий співробітник Музею народної архітектури і побуту України. Після цього життєвого досвіду отримав посаду завідувача відділу науково-технічної та декоративно-прикладної творчості Республіканської станції юних техніків Міністерства освіти України (1986—1990). Наступні 3 роки Євген Шевченко був відповідальним секретаром Спілки майстрів народного мистецтва України. Протягом 1990 — 2004 року Євген Ігорович став секретарем Великої ради Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У період з 1994 по 2004 рр. Євген Ігорович Шевченко отримав посаду голови Київського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, причому у 2000 році він став першим заступником голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України. З 2004 року видатний мистецтвознавець став головою Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а у 2006 році — головним редактором журналу «Народне мистецтво». Того ж року науковець обійняв посаду керівника видавничого центру «Народні джерела». У 2014 році Євген Шевченко зайняв місце голови Координаційної Ради Національних творчих спілок України.[1]

Громадська діяльність

• Співзасновник, фундатор Національної Спілки майстрів народного мистецтва України (1990).
• Координатор проведення Установчого з'їзду Спілки майстрів народного мистецтва України (1990).
• Член редколегії журналу «Народне мистецтво» (з 1997).
• Ініціатор і співзасновник всеукраїнської премії в галузі народного мистецтва імені Данила Щербаківського(1993).
• Член Державної художньо-експертної ради з народних художніх промислів (з 2002).
• Ініціатор і організатор Київської обласної премії в галузі народного мистецтва імені Петра Верни (2003).
• Член Правління Всеукраїнського Агентства Авторських Прав (з 2004).
• Член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України (2005—2010).
• Співініціатор  започаткування державних нагород України: ордена «Свободи», медалі «За врятоване життя».
• Ініціатор і співзасновник всеукраїнської молодіжної премії в галузі народного мистецтва імені Костянтина Широцького (2006).
• Член Комісії з державних нагород та геральдики при Президентові України (2006—2011).
• Член Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007—2011).
• Член наглядової ради Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (з 2007).
• Член Головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (2009).
• Голова Державної художньо-експертної Ради з народних художніх промислів України (2009).
• Ініціатор і співзасновник всеукраїнської премії імені Стефана Таранушенка (2011).
• Член Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (2011).[2]
• Член Колегії Міністерства культури України (2014).
• Ініціатор і співзасновник мистецьких відзнак: "За збереження народних традицій" (2009); "За збереження народної культури" (2009); "Майстер року. Народне мистецтво" (2017).
• Співголова ГО Всеукраїнський форум «Українська альтернатива» (з 2015).

Звання і нагороди

• Заслужений діяч мистецтв України (2002).
• Лауреат всеукраїнської премії в галузі народного мистецтва імені Данила Щербаківського (1997).
• Орден За заслуги III ступеня (2006).
• Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).
• Срібна медаль Національної Академії мистецтв України (2011).
• Почесна грамота Міністерства культури України (2016).
• Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2016).
• Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2017).

Праці

Автор книг:

• Народна деревообробка в Україні. Словник народної термінології (1997).
• Українська народна тканина (1999).

Автор-упорядник мистецьких видань:

• «Перша київська виставка народної дерев'яної скульптури „Велес-2003“» (2003).
• «Марія Буряк» (2005).
• «Василь Завгородній» (2005).
• «Український вишитий рушник» (2005).
• «Українське народне малярство» (2005).
• «Василь Сідак» (2006).
• «Кращий твір народного мистецтва» (2006).
• «Українська народна іграшка» (2006).
• «Євгенія Геник» (2007).
• «Олександр Ганжа» (2005).
• «Марфа Тимченко» (2006).
• «Микола Теліженко» (2006).
• «Перший всеукраїнський симпозіум народної дерев'яної скульптури „Велес-2005“».
• «Всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва „Чигирин“ (2003, 2004, 2005, 2006, 2007 р)».
• «Всеукраїнський симпозіум художнього різьблення по дереву „Сіверщина-2006“».
• «Всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва „Буша-Пороги.2006“».
• «Всеукраїнський симпозіум з лозоплетіння „Чернігів-2007“».
• «Всеукраїнський симпозіум народного малярства та декоративного розпису „Батурин-Чигирин.2006“».
• «Перший всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва „Буша-2005“».
• «Марія Примаченко (Приймаченко)» (2009).
• «Ганна Собачко-Шостак» (2010).
• «Степан Ганжа. Килимарство» (2011).
• «Українське народне малярство» (2011).
• «Українська народна іграшка» (2011).
• «Народне мистецтво. Кращий твір року» (2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015).
• "Українська витинанка" (2013).
• «Віктор Наконечний» (2014).
• Іван Просяник (2017).

Редактор-упорядник мистецьких видань:

Володимир Титаренко. Миски Поділля (2007).

Настасія Марусик-Жмендак. Барви Буковини (2006).

Настасія Марусик. Стародавні буковинські вироби з бісеру (2017).

Тематична скульптура:

• «Дажбог» (1991).
• «Тарпан» (1992).
• «Колісник» (1995).
• «Волхв» (1998).
• «Дідо з рибою» (2001).
• «Семарг-Переплут» (2002).
• «Велесове коло» (2001).
• Художня композиція «Подих історії» (2013).
• Твори Євгена Шевченка зберігаються в музейних та приватних колекціях України і світу.

Примітки

1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 260/2014 Про новий склад Координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015. 
2. Указ Президента України від 28 квітня 2011 року № 511/2011 «Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"»

Посилання

• Народні майстри прямують у спілку [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Всеукраїнське Агентство Авторських Прав^[недоступне посилання з серпня 2019]