|
Шевах Вайс
Шевах Вайс (івр. שבח וייס, анг. Shevah Weiss; 5 липня 1935, Борислав — 3 лютого 2023) — ізраїльський політолог, політик і дипломат, професор політології, депутат у Кнесеті в 1981—1999 роках та його голова (1992—1996), у 2001—2003 рр. Посол Ізраїлю в Польщі. Лицар ордена Білого Орла. БіографіяМолодість та воєнний часНародився 5 липня 1935 р. у м. Бориславі на Львівщині в єврейській родині (записаний як Szejwach Weiss), син Гітли (Gieni) та Меїра Вольфа Вайса, власників продуктового магазину (в центрі міста). Влітку 1941 року, після вторгнення німецької армії, родині Вайс вдалося втекти з гетто. Спочатку вони сховались в будинку українки Юлії Мачишин, потім у польської сім'ї Ганни та Міхала Гуралів. Тоді їх сусідка Марія Потенжна (Maria Potężna) та її син Тадеуш допомагали їм вижити. Вайс:
Вони провели близько 8 місяців у цій схованці. Потім вони переїхали до прихованого підвалу іншого непомітного будинку, де переховувались ще 1 рік та 10 місяців. У серпні 1944 р. Радянські війська вторглись до Борислава. Після війни Вайси оселилися у своєму старому будинку, а Шевах пішов у другий клас початкової школи. Однак незабаром їх змусили виїхати до ПНР. Деякий час вони проживали у Валбжиху, а сам Шевах жив та навчався в дитячому будинку, яким керувала сіоністська організація Бріха, що у Глушиці. За цей час він почав вивчати єврейську мову. У січні 1946 року Вайси незаконно перетнули кордон з Чехословаччиною, щоб добратись до Палестини. Через Братиславу вони дійшли до Відня, після чого опинилися в транзитному таборі поблизу Лінца. Потім вони потрапили до Італії і дійшли до Риму. 1 грудня Вайси відпливли з Генуї до Палестини. В ІзраїліПісля приїзду до Ерец-Ісраель він змінив ім'я на Шевах (на івриті — «слава»). Його направили до «Гадасім» поблизу Нетанії. За цей час він почав займатися змагальними видами спорту. У 1954 р. Він був одним із найкращих спортсменів Ізраїлю (легка та важка атлетика). Потім він почав військову службу в ізраїльській армії, де став причетним до культурного життя — як молодший офіцер з питань культури для північної частини Ізраїлю. Згодом отримав звання сержанта. Пізніше він став радіожурналістом. Одночасно він навчався на факультеті політичних наук Єврейського університету в Єрусалимі та на юридичному факультеті в Тель-Авіві. У 1965 році він зазнав автомобільної аварії, яка закінчила його спортивну кар'єру. Однак він був одним з перших тренерів Міріам Сидранскі, багаторазової чемпіонки Ізраїлю з бігу. У 1975 році він заснував кафедру засобів масової інформації в університеті Хайфи і став професором політології в цьому ж університеті. Політична діяльністьУ 1969—1981 роках був радником у Хайфі, з 1977 по 1999 р. — членом Центрального комітету партії «Авода». Він був одним із прихильників Іцхака Рабіна під час його внутрішньопартійного суперництва з Шимоном Пересом. З 1981 р. був членом Кнесету. Спікер КнесетуУ 1988—1992 роках був заступником спікера, з 13 липня 1992 р. По 24 червня 1996 р. головою Кнессета, обраним 76:32 голосами. Через роки він написав:
У 1993 році він брав участь у мирних переговорах з Ясіром Арафатом в Осло. Він був одним з останніх людей, які спілкувалися з прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном перед його вбивством 4 листопада 1995 року. Багато разів він представляв Кнесет за кордоном (у 1984—1999 роках був делегатом парламенту Ізраїлю в Раді Європи). Подальша діяльністьУ 2001—2003 роках був послом Ізраїлю в Польщі. Під час своєї місії в Польщі він брав важливу участь у громадському житті Польщі, що було зумовлено його вільним володінням польською мовою. З 2000 року він є головою ради Меморіального інституту «Яд ва-Шем». Водночас він читає лекції з історії та політики Ізраїлю на факультеті журналістики та політології Варшавського університету, як «запрошений лектор». Кілька років він співпрацював з тижневиком «Wprost», а з 2011 по 2012 рік із тижневиком «Uważam Rze». Він також публікує коментарі в Rzeczpospolita. З січня 2013 року є оглядачем тижневика «Do Rzeczy». Автор кількох десятків книг: для дітей, у галузі політології, про міську раду та Голокост. З 28 березня 2008 р. Він є членом Міжнародного капітулу «Ордена Усмішки». 26 квітня 2016 Шевах Вайс зі своєю родиною відвідав Борислав, щоб висловити щиру вдячність за врятовані життя у часи Другої світової війни. Шевах Вайс разом зі своїм братом Ароном Вайсом та родиною відвідали будинок по вул. Трускавецькій, 35, де у роки Другої світової війни переховувалась родина Шеваха та Арона Вайсів. Також вони відвідали пам'ятну дошку, присвяченої Бертгольду Бейтцу, Праведнику народів світу[2]. І як згадує сам Шевах Вайс:
Приватне життяБув одружений з Естер Шевах з 1959 року до її смерті у 2005 р. Має двох дітей — доньку Іфат та сина Ноама. Вільно володіє івритом, польською, англійською та російською мовами. Нагороди
Премії та відзнаки1975 — премія за дослідження міської ради,
1995 — премія за толерантність, яку йому надає Рух «Красивий Ізраїль»,
1996 — премія Amitaia за чесність на державній службі,
1998 — премія Брата Альберта,
1999 — премія Ruchu dla Dobrego Zarządu,
2003 — Почесний громадянин міста Каліш,
2006 — Почесний доктор університету Вроцлава,
2008 — премія Сержіо Вієр де Мелло (спеціальна премія),
2011 — Почесний доктор Варшавського університету,
2011 — Почесний доктор медичного університету м. Лодзь,
2012 — Почесний доктор Академії спеціальної освіти Марії Гжегожевської у Варшаві,
2013 — Почесний доктор економічного університету в Катовицях,
2018 — премія Яна Новака Єціоранського. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
