Шахбазян Гайк Хачатурович
Гайк Хачату́рович Шахбазян (9 (21) січня 1896, Панік — 10 вересня 1982) — український радянський вчений-гігієніст, професор, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР (з 1957 року). БіографіяНародився 9 (21 січня) 1896 року в селі Панік Сурмалінського повіту Єреванської губернії (тепер територія Туреччини) у багатодітній вірменській родині[2]. У 1925 році закінчив Київський медичний інститут. Член ВКП(б) з 1940 року. У 1928–1952 роках — співробітник Київський інститут гігієни праці та професійних захворювань) (в теперішній час - Інститут медицини праці НАМН України) у Києві і його директор у 1939–1941 і 1946–1952 роках. У 1932–1952 роках працював також у Київському медичному стоматологічному інституті. Від 1952 року — професор Київського медичного інституту. Помер 10 вересня 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33). ПраціАвтор понад 200 наукових праць, у тому числі 8 монографій. Праці присвячено питанням оздоровлення мікроклімату на виробництві та вплив на організм робітників виробничих факторів малої інтенсивності тощо. Під його керівництвом підготовлено 10 докторських та 23 кандидатські дисертації. ВідзнакиЗаслужений діяч науки УРСР (з 1966 року). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани». Пам'ять1 лютого 2007 року в Києві, на фасаді одного із корпусів Національного медичного університету імені Олександра Богомольця по проспекту Берестейський, 34, де з 1967 по 1982 рік працював вчений, встановлену гранітну меморіальну дошку[3]. Примітки
Література
|