З 2006 по 2009 роки працював журналістом в інтернет та друкованих виданнях. У грудні 2008 року заснував сайт «Дорожній контроль», у січні 2011-го — друковану газету «Дорожній контроль». 2011 року закінчив університет «Україна» за спеціальністю «правознавство». В січні 2012 року була створена громадська організація «Дорожній контроль»[2].
24 березня 2012 року на Шапошнікова скоєно напад. Двоє невідомих у дворі його будинку на Троєщині заштовхали його у джип, натягли пакет на голову, вивезли за місто, побили та кинули на дорозі. У «Дорожньому контролі» напад пов'язали з його професійною діяльністю.[3]
30 березня під стінами МВС відбувся мітинг проти побиття Шапошнікова та за належне розслідування справи за участю понад 200 активістів з різних областей України.[4][5]
11 грудня 2013 року Шапошніков через загрозу арешту та небезпеку життя виїхав до Польщі.[6] До України повертатись не планував.
2014 — після Революції гідності повернувся до України та балотувався від партії «5.10» кандидатом в депутати до Верховної ради[7][8]. Проте через те, що керівник партії Балашов почав підтримувати проросійського відеоблогера Шарія, Шапошніков заявив про розрив співпраці з політичним проектом[9].
2 вересня 2014 року[12] опівдні на сторінці Шапошнікова у Facebook з'явилося повідомлення (рос.):
Я в Киеве. Со мной все хорошо, не ранен. Был в плену у солдат армии РФ. ДНРовцев на поле боя и близко не было. Относились нормально, никто не бил, не оскорблял. Держали отдельно от пленных украинских военных. Обстрел колонны был 29 августа, нас взяли в плен 30, а 31 августа передали Красному кресту вместе с военнопленными. К сожалению Егора Воробьева не отпустили, военные РФ оставили его у себя. Руководство Украины обязано приложить максимальные усилия чтобы вытащить из плена своего журналиста. Но, я вижу - они ничего не делают так как боятся что Егор расскажет правду о том как начальство Минобороны умышлено пустило на убой патриотов Украины. То что произошло 29-го, это намеренные действия по уничтожению украинских военных и добровольцев из батальонов. Пока все. Доп. информация позже[13].
Згодом там же з'явився коментар Шапошнікова (рос.):
Когда меня взяли в плен, военные подумали что мы диверсанты-шпионы корректировщики наводчики. Переговоры с военными РФ в основном вел я. Путем силы убеждения удалось доказать что мы журналисты. Вообще это огромный жизненный опыт. Самое главное сейчас - вытащить Егора. Но, это должны делать официальные власти Украины так его удерживают не террористы бандиты, а военные РФ[14].
↑«Дело в том, что ранее лидер партии 5.10 Геннадий Балашов начал активно рекламировать про-российского блогера Анатолия Шария на своей страничке Facebook и канале YouTube. В ответ на это, кандидат в народные депутаты от партии 5.10 на выборах 2014-го года Ростислав Шапошников заявил, что такая политика Балашова недопустима, а потому Шапошников просит больше не ассоциировать его с партией 5.10.» / В Министерстве обороны заявили, что Геннадий Балашов скрывается от военкомата (Документ) [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] // Дорожній контроль, 7 серпня 2017.