Народилася 17 травня 1918 року, в родині Якова Самсоновича Хачатрянця (який викладав у Нахічеванській духовній семінарії) і Марієтти Шагінян (відома російська письменниця-фантастка). Мірель була першою і єдиною дочкою. Проживала сім'я в місті Нахічевань-на-Дону, яке знаходилось в передмісті Ростова-на-Дону і мало свою невелику вірменськудіаспору.
Дитячі роки провела у Вірменії, де пішла до російської школи. Роками пізніше переїхала з батьками до Росії, в Кисловодськ, який знаходиться у Ставропольському краї. Там продовжила навчання[1].
Влітку, 1928 року відомий російський поет і маляр та за сумісництвом давній друг Марієтти, Максиміліан Волошин, запросив Шагінян з дочкою Мірель навідатись до нього в гості, в Коктебель. Марієтта приїхала до Криму. Оскільки в домі Волошина було дуже багато приїжджих гостей — кімнату для ночівлі вони зняли недалеко, у родини Павлових, але решту часу вони перебували в маєтку Максиміліана[2], де Мірель навчалась німецької мови у Анни Олександрівни Врубель:
Мама не бажала переривати мої заняття, тому в Коктебелі за мене взялася якась Юнге, але, на жаль, зараз вже не згадаю її імені, - з посмішкою розповідала художниця. - Вона так хвацько викладала, що я незабаром досить вільно могла висловлюватися, читала детективи Агати Крісті німецькою мовою і навіть писала диктанти готичним шрифтом. Ці знання знадобилися мені потім у Німеччині та Бельгії. У мами була теорія, що я повинна вивчити спочатку німецьку, потім англійську, а потім французьку мови. Однак я володіла англійською абияк, а ось до французької справа так і не дійшла[3]
.
Мірель дуже запам'яталась ця поїздка до Криму. Ось як вона пізніше згадувала Коктебель і гостювання у Волошина:
У будинку Волошиних одночасно відпочивало від 15 до 17 дітей, а стежила за нами позашлюбна дочка Максима - Любочка Назаревська. Ми жили на горищі, спали на матрацах і подушках, а ліжко Люби завжди було біля вікна, так як вона курила. Цікава публіка збиралася в цьому будинку, але для мене вони були просто друзями мами. З дітлахами і Марусею було здорово і весело, тому я завжди прагнула в Коктебель[4].
У 1931 році сім'я Шагінян переїхала до Москви, а у 1936 закінчила шкільний курс навчання і скоро вступила в Московський художній інститут імені Сурикова, адже ще з дитинства знала, що буде художницею[5].
Згодом вона одружилася з Віктором Цигалем[6], який разом з нею проходив практику в Криму, де її застала війна. Під час німецько-радянської війни художницю з матірю евакуювали на Урал, у Свердловськ, а батько вирішив зостатися в Москві. По приїзду свого чоловіка у Свердловськ Мірель народила дочку Олену.
У 1948 році вона закінчила інститут, а в тому ж році, коли Марієтта навідалась в Коктебель, вона вирішила подарувати дочці будинок, який придбала за мізерну ціну — 500 рублів. Саме в Коктебелі син Мірель і Віктора — Сергій, пішов до школи, але провчився там недовго (кілька місяців). Пізніше сім'я переїхала до Москви, де Сергій продовжив своє навчання в столичній школі.
Найчисельніша і найвідоміша серія картин у Мірель Шагігян — про Африку. Саме в Африці вона побувала 16 разів, а згадки та спогади від цих подорожей написала у «Подорожніх нотатках» по Африці[7]. Також велика кількість картин у художниці — про Коктебель.
↑Дейнека, Александр Александрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 313.(рос.)
