Чуприк-Котюк Етелла Олександрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панчишин.
Етелла Олександрівна Чуприк-Котюк
Народилася20 червня 1964(1964-06-20)
Виноградів
Померла25 грудня 2019(2019-12-25) (55 років)
Львів
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьпіаністка, педагог
Галузькласична музика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдякивикладач Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка
Alma materЛьвівська консерваторія імені Миколи Лисенка
ЗакладЛьвівська національна музична академія імені Миколи Лисенка Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададоцент
НагородиНародний артист України Народна артистка України (2016)
Нагробок на могилі Етелли Чуприк

Ете́лла Олекса́ндрівна Чу́прик-Котю́к (20 червня 1964, м. Виноградів — 25 грудня 2019, Львів) — українська піаністка, доцент Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, народна артистка України (2016).[2]

Життєпис

Народилася 20 червня 1964 року в м. Виноградові Закарпатської області в багатодітній родині.[3]

Грі на фортепіано навчалася з трирічного віку, спочатку під керівництвом закарпатських чехів, яких звали Дюсі Бачо та Мігаль Варга, згодом — під керівництвом випускниці Празької консерваторії, викладача місцевої музичної школи Гергель Юдіти Гейзівни. У п'ятирічному віці виступила з своїм першим концертом, на якому виконала Вальс № 7 Шопена та Серенаду Шуберта.

1986 року закінчила Ужгородське державне музичне училище імені Дезидерія Задора (викладач — Мар'яна Степанівна Валковська). Закінчила Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка (клас професора — Марина Юріївна Крих-Угляр).

Заслужена артистка України від 1994 року.

Була спеціальна стипендіаткою Асоціації Ріхарда Вагнера в Байройті (Німеччина).

З 1996 року — віце-президент Асоціації українських піаністів. З 1998 року — доцент кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка. У 2010—2019 роках — солістка Закарпатської обласної філармонії.

2016 року Етеллі Олександрівні присвоєно звання народної артистки України.

Брала участь у гастролях із симфонічними оркестрами в Європі. Виступала з відомими диригентами, зокрема з Джансугом Кахідзе, Федором Глущенком, Володимиром Сіренком, Андрашом Лігеті, Єжи Сальваровскі, Богуславом Мадеєм, Володимиром Понькіним, Робертом Кенігом, Реінгардом Сеіфрідом, Андрашем Келлером.

У репертуарі — понад 300 сольних творів серед них Й. С. Баха 48 прелюдій і фуг з ДТК, В. А. Моцарта 19 фортепіанних сонат та Л. В. Бетховена, 32 сонати, і понад 20 концертів для фортепіано з оркестром. Записала 13 компакт-дисків.

19 червня 2019 року відбувся бенефіс піаністки у Львівській філармонії.

25 грудня 2019 року, на 56-му році життя, Етелла Чуприк відійшла у вічність[4]. Похована на Личаківському цвинтарі, поле № 78.

Міжнародні конкурси

Примітки

  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Указ Президента України від 4 березня 2016 року № 80/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  3. ↑ Вітаємо з днем народження (20 червня для закарпатців і всього світу). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 січня 2019.
  4. ↑ Померла видатна львівська піаністка Етелла Чуприк. zaxid.net. 25 грудня 2019. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
  5. ↑ 00082_Етелла Чуприк (12.04.1989) після конкурсу Лисенка відео
  6. ↑ 00083_Етелла Чуприк-1990 після конкурсу Рахманінова
  7. ↑ 00080_Ethella Chupryk at Grand Hall Moscow 1990. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  8. ↑ Педаль до отказа. Этелла Чуприк выступила в Киеве [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання