|
Чумка собак
 Чу́мка соба́к також хвороба Карре — вірусне гостре чи підгостре контагіозне захворювання собак, що часто закінчується смертю. Історія вивченняЧумка собак відома людству з доби одомашнення тварини. Неможливість рятування у той час приводила до примирення зі смертю собак та цуценят, особливо вразливих до хвороби. 1762 року епідемія чумки собак була зафіксована у Криму. 1905 року вірусну природу чумки собак вперше довів науковець Карре, звідки назва хвороби за автором відкриття. Збудником є параміксовірус[1]. Вивчення штамів параміксовірусу, отриманих від хворих собак у різних і віддалених одна від одної територіях, доводить, що вони одного типу та відрізняються лише вірулентністю (ступенем здатності викликати хворобу[2]). Віруси потрапляють у зовнішнє середовище зі слиною собак, сечею і екскрементами, зі злущеними часточками шкіри (епідермісу) тощо. Симптоми і перебіг хворобиСобаки належать до соціального типу тварин, схильними до стадності, що сприяє розповсюдженню хвороби між «знайомими» та «незнайомими» тваринами. Вражаються собаки будь-якого віку, домашні чи покинуті людьми. Особливо вразливі цуценята, відсоток помираючих серед котрих надзвичайно високий у разі відсутності щеплення[1]. Хвороба у щенят має блискавичну або гостру форму, переважають ураження кишок та легенів. Зростання захворюваності (і смерті собак) припадають на весну кінець лютого початок березня, кінець літа і осінь. Від моменту захворювання до повного розвитку клінічної картини проходить від трьох до двадцяти одного дня. Форми хвороби дорослих собак:
Хвора собака відмовляється від їжі і контактів з господарем, доказами відмови від спілкування є як зменшення скиглення, гарчання, гавкоту, так і неприпустимість контактів руками; підвищена сльозливість; також перед смертю відбувається параліч усіх лап. Тварина шукає тихого місця, має «винуватий», пригнічений чи виморений вигляд. У разі ураженя центральної нервової системи собака втрачає здатність впізнавати господарів, намагається захищати власний спокій загрозливими гарчанням і гавкітом. У разі тяжкої форми хвороби помітні судоми, втрата свідомості і смерть. Диференціальна діагностикаВетеринари проводять диференціальну діагностику із аденовірусними захворюваннями, ураженням сальмонелами, коронавірусним ентеритом, енцефалітом, лептоспірозом, дерматитами собак неінфекційного походження[3]. Щеплення та профілактика
Серед засобів профілактики — всіляке попередження контактів з незнайомими і хворими тваринами. Ретельно миють іграшки цуценят і посуд, з якого харчуються собаки, у разі потреби їх дезинфікують. Ці засоби профілактики треба проводити у комплексі з щепленням. Щеплення для цуценят починають з тримісячного віку і проводять двічі у терміни, котрі визначить ветеринар. Бажано завести на свійського собаку ветеринарний паспорт, аби мати офіційно позначені і зафіксовані дати щеплення і від яких хвороб. Люди не хворіють на чумку собак і догляд за хворим собакою не призводить до хвороби людей. У інших тваринЧумка, або хвороба Карре[4] вражає тварин родини псових (пес, лисиця, вовк, єнот), куницевих (тхір, норка, візон, скунс, росомаха, куниця, борсук, видра), ракунових (ракун, коаті), пандових (мала панда), ведмедевих (ведмідь), слонових (слон індійський), а також деяких приматів (напр., макака японська), а також віверових (подібних на єнотів бінтуронгів, мусангів), гієнових (гієна), ластоногих (тюлень, морж, морський лев та ін.) та великих котових (за винятком домашньої кішки)[5]. Джерела
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||
