Чотири кроки в хмарах

Чотири кроки в хмарах
італ. 4 passi fra le nuvole
Жанртрагікомедія
РежисерАлессандро Блазетті
ПродюсерДжузеппе Амато
СценаристиДжузеппе Амато, Алессандро Блазетті, Альдо де Бенедетті, П'єро Телліні, Чезаре Дзаваттіні
У головних
ролях		Джино Черві
Адріана Бенетті
Гудітта Ріссоне
ОператорВацлав Віх
КомпозиторАлессандро Чиконьїні
ХудожникВірджиліо Марчіні
КінокомпаніяSocietà Italiana Cines
Дистриб'юторENICd
Тривалість95 хв.
Моваіталійська
Країна Королівство Італія
Рік1942
Дата виходу24 грудня 1942 (Італія)
IMDbID 0035230
РейтингIMDb: 7.5/10 stars
CMNS: Чотири кроки в хмарах у Вікісховищі

«Чотири кроки в хмарах» (італ. 4 passi fra le nuvole, на постері: «Quattro passi fra le nuvole») — італійський трагікомедійний фільм 1942 року, поставлений режисером Алессандро Блазетті. Вважається одним з фільмів-передвісників італійського неореалізму[1][2]. На основі сюжету стрічки знято декілька римейків: «Під небом Провансу» (фр. Sous le ciel de Provence, Франція, 1956 рік), «Прогулянка в хмарах» (США, 1995 рік), «Декілька слів про кохання» (Індія, 2000 рік) та інші.

Сюжет

Паоло Б'янкі — торговець кондитерськими виробами, комівояжер середнього віку, що веде розмірене, але нудне життя зі сварливою дружиною в одному з міст на півночі Італії. Під час чергової службової поїздки на південь країни в потягу він звертає увагу на молоду жінку, яка, не маючи квитка і грошей на його купівлю, намагається виправдатися перед контролером. Паоло встає на її захист. В помсту контролер знаходить, що проїзні документи самого Б'янкі оформлені не вірно, і висаджує його на найближчій станції. Комівояжер вимушений скористатися автобусом. Там він зустрічає дівчину з потягу і знайомиться з нею. Її історія сумна, хоча досить тривіальна: вона кинута коханим, чекає дитину і, абсолютно не маючи коштів для існування, не знає як з'явитися перед люблячими, але строгими батьками. Марія благає нового знайомого заїхати до її родини й назватися її чоловіком. Паоло погоджується, але брат дівчини дуже швидко розкриває обман. Проникливою промовою головний герой умовляє батька пробачити доньку.

У ролях

• Джино Черві … Паоло Б'янкі
• Адріана Бенетті … Марія
• Гудітта Ріссоне … Клара Б'янкі
• Карло Романо … Антоніо, водій автобуса
• Гуїдо Челано … Паскуале, брат Марії
• Маргеріта Сейлін … Луїза, мати Марії та Паскуале
• Альдо Сільвані … Лука, батько Марії та Паскуале
• Оресте Біланчіа … бакалійник

Знімальна група

Художні особливості і критика

Теоретик кінематографу Жорж Садуль назвав фільм цікавим, але нерівним. Сцени в автобусі чарівні і мають непередаваний національний колорит: строкатий натовп глузливих людей, що підкріплюють свою мову емоційною жестикуляцією, сміх, сварки і абсолютний безлад у салоні. Хоча така побутова замальовка виходила за грані догми, що просувався Муссоліні — «Італія це країна, де потяги приходять вчасно». Друга ж половина стрічки, що відбувається в павільйонних селянських інтер'єрах, — посередня та умовна[3]. Слід зазначити, що в цілому фільм не виходив за рамки пропаганди діючого режиму, але й не містив фашистської риторики[4].

Примітки

  1. ↑ Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 190—191. — 85000 прим. (рос.)
  2. ↑ Л. Алова. Блазетти Александр // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 23. — ISBN 5-85646-077-4. Архівовано з джерела 10 листопада 2014 [Архівовано 2014-11-10 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Садуль та 1958-1982, 6.
  4. ↑ Колодяжная В., Трутко И. История зарубежного кино. 1929-1945 годы. — М. : Искусство, 1970. — С. 278. — 25000 прим. (рос.)

Джерела

Посилання